DISK — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене з грецької мови, очевидно, через посередництво французької (фр. disque);

гр. δίσκος (‹*δικσκος) «диск, метальний круг» утворено від δικεĩv «кинути», що вважається пов’язаним з δείκνῡμι «показувати», спорідненим з дінд. diśáti «вказує», гот. ga-teihan «доносити, обвинувачувати», двн. zīhan «обвинувачувати», лат. dico ( ‹deico) «говорю»;

р. болг. диск, бр. дыск, п. dysk, ч. слц. слн. disk, м. дискос, схв. дȕск;

псл. dъska, dъsčьka ( ‹*dъsk-ьka), запозичене в праслов’янську мову з латинської, очевидно, через германське посередництво;

снідерл. disk «блюдо, стіл», дангл. disc, двн. tisk «тс.», нвн. Tisch «стіл» (спочатку «стіл як дерев’яна плита») походять від лат. discus «круг, блюдо», яке виводиться з гр. δίσκος «диск, круг, блюдо», похідного від дієслова δικεĩν «кидати», етимологічно неясного;

голосний ъ у псл. dъska замість ь ‹ і відбиває непалатальне германське di;

думка про безпосереднє запозичення з народної латині (Kiparsky GLG 112; van Wijk Slavia 15, 232; Sławski I 144–145), як і з грецької мови (Преобр. І 192; Брандт РФВ 18, ЗО), неприйнятна;

р. до́ска, [цка], бр. до́ска, др. дъска, п. deska, ст. cka, ч. deska, [deška], ст. dska, deščka, слц. doska, нл. cka, болг. дъска́, схв. дàска, ст. ска, цка, слн. deskà, dáska, стсл. дъска;