DEUTSCH — ЕТИМОЛОГІЯ
чудь «давньоруська назва естів, а також інших неслов’янських (прибалтійсько-фінських племен), що жили на землях Новгорода Великого» (зб.)
вважається запозиченням з готської мови;
гот. þiuda «народ», споріднене з двн. diot, дангл. þeod, дісл. þjōð, дірл. tuoth, лит. ст. tautà ‹ іє. *teutā- «тс.», а також нім. deutsch «німецький» (‹ *diutisc «народний», на відміну від ученого, латинського) з первісним значенням «германці»;
існує також припущення (Wiklund MO 5, 195) про зв’язок із саам. (норв.) čutte, cuđđe, саам. (шв.) čute, čude «переслідувач, розбійник; назва ворога, що пригноблює саамів (у казках)», саам. (кольське) čutte, čut «тс.»;
спроба пов’язати *čudь з гр. Σϰύϑαι «скіфи» (Brückner AfSlPh 29, 111) викликає сумнів;
припущення про зв’язок саамських форм з фін. suude «затичка, клин» (Itkonen UAJb 27, 43) також сумнівне;
р. чудь, бр. чудзь, др. Чудь «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чудзь | білоруська |
| þiuda «народ» | готська |
| Σϰύϑαι «скіфи» | грецька |
| þeod | давньоанглійська |
| diot | давньоверхньонімецька |
| tuoth | давньоірландська |
| þjōð | давньоісландська |
| Чудь «тс.» | давньоруська |
| *teutā- «тс.» | індоєвропейська |
| tautà | литовська |
| deutsch «німецький» (‹ *diutisc «народний», на відміну від ученого, латинського) | німецька |
| чудь | російська |
| suude «затичка, клин» | фінська |
| tautà | ? |
| значенням «германці» | ? |
| cuđđe | ? |
| čude «переслідувач, розбійник; назва ворога, що пригноблює саамів (у казках)» | ? |
| čut «тс.» | ? |
| *čudь | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України