DATUM — ЕТИМОЛОГІЯ
да́та «календарний час»
запозичено з латинської мови, можливо, через німецьку (н. Datum);
слат. data, дієприкметник жін. р. від дієслова dare «давати», спорідненого з укр. дати, є результатом скорочення формули, якою позначалась дата на документах, data littera (букв. «виданий лист»);
пояснюється також (CIC 190; Sł. wyr. obcych 134) як форма множини від лат. datum «дане»;
р. бр. болг. да́та, п. вл. data, ч. datum, слц. слн. dátum, м. схв. дáтум;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дата
(XV ст.)
датува́ти
«визначати час»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да́та | білоруська |
| да́та | болгарська |
| data | верхньолужицька |
| datum «дане» | латинська |
| дáтум | македонська |
| data | польська |
| дáтум | сербохорватська |
| data | середньолатинська |
| dátum | словацька |
| dátum | словенська |
| дати | українська |
| datum | чеська |
| dare «давати» | ? |
| dare «давати» | ? |
| да́та | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України