CUR — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (pra)ščurъ;

загальновизнаної етимології не має;

припускалася спорідненість з лит. prakūrėė́jas, яке зіставлялося з гр. ϰυ̃ρος «сила, влада», ϰύριος «пан», дірл. caur, cur «герой», дінд. c̦ávīras «могутній», c̦ūras «сильний, герой» (Трубачев Терм. родства 72–73; Mikl. EW 344; Bern. IF 10, 155);

зіставлялося також із шу́рин (Преобр. І 124; Младенов 696; Горяев 427), з р. чур (меня) (Желтов ФЗ 1876/4, 37), з чурба́к, пов’язаним з псл. *čurъ «межа, рубіж; символічне зображення предка-охоронця», що походить з іє. *keur «різати, рубати» (Лукінова З архаїчної лексики // Київ. Полісся 79–83);

р. щур «предок», пра́щур, бр. пра́шчур «тс.», др. пращуръ, пращюръ «прапрадід; правнук», п. praszczur «пращур; ст. правнук», praskurzę «правнук», цсл. праштîуръ «тс.»;

задовільної етимології не має;

пов’язується зі словом цу́рка «палиця (для відганяння ворожої сили)» (Преобр. ІІ, вып. последний 81–82) або може розглядатися як символічне дерев’яне зображення далекого предка (духа-охоронця дому), тоді вигуки цур, цур-цура́ є зверненнями до цього духа, прикликанням його, пор. припущення зв’язку зі словами пра́щур (Желтов ФЗ 1876/4, 37; Никольский ФЗ 1891/4-5, 11) і чорт (Bern. І 164), з гр. ϰύριος «пан, господь» (Зеленин ІІ 93);

гіпотези про запозичення р. чур з чув. tšar (чар) «тримай, спиняй, стій» (Gauthiot MSL 16, 89), дсканд. Туr «бог війни» (Погодин ЖСт. 20, 427) менш прийнятні;

р. чур, бр. цур, [чур], п. cur «чорт» (з укр.);