CRAN — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *žeravjь;

споріднене з лит. gérvė, лтс. dzērve, прус. gerve, лат. grūs, гр. γέρανoς, двн. kranuh (нвн. Kranich), дангл. cran (англ. crane), кімр. garan, вірм. kṙunk «тс.», а також дінд. járatē «співає, кличе», двн. kerran «кричати»;

іє. *ger- «хрипко кричати»;

псл. *žerаѵъ тлумачиться також (Семереньи ВЯ 1967/4, 16) як результат злиття іє. *ger(a)- «журавель» і *avi-s «птах»;

р. жура́вль, бр. жураве́ль, жо́раў, др. жеравь, жеравль, n. żurav, ч. jeřáb, ст. žeřáv, слц. žeriav, вл. žoraw, нл. žorawa, болг. м. же́рав, схв. ждрȃл, ждрȁо, жèрāв, слн. žerjàv, цсл. жєравль;

нвн. Kran «кран» походить від снн. kran «журавель; (пізніше також) кран», спорідненого з гол. kraan «тс.», дангл. cran «журавель», а також з вірм. krunk, гр. γεράνος, лит. gérvė, псл. žeravь, укр. жураве́ль;

запозичення з німецької мови;

р. бр. болг. м. кран, п. вл. kran, схв. крȃн;

псл. xrěnъ;

слово неясного походження;

вважається (Moszyński JP 33/5, 348) запозиченням з європейського Півдня;

за іншим припущенням (Räsänen Neuphilol. Mitt. 56, 51; Филин Образ. яз. 171), запозичене з чув. xǝrrn «хрін» (‹ чув. xor «загорятися, спалахувати»);

проблематичний зв’язок з гр. ϰεράν – словом, засвідченим тільки у Теофраста зі значенням, можливо, «хрін» (Schrader Reallexikon II 55; Фасмер IV 275; Frisk I 822);

були спроби пов’язати з гол. schrіjnen «поранити; горіти, пекти (про рану)» (Loewenthal ZfSlPh 7, 407), з дінд. kṣārás «пекучий, їдкий», з гр. ξηρός «сухий» (Loewenthal AfSlPh 37, 384);

можливо, в кінцевому підсумку зводиться до іє. *(s)ker- «різати» з огляду на міцний запах і різкий смак рослини;

нгр. χρα̃νος, двн. свн. krē˘n(e), нвн. Kren, іт. crenno, фр. cran, лит. kriẽnas (мн. kriẽnos) запозичені зі слов’янських мов;

р. хрен, бр. хрэн, др. хрѣнъ, п. chrzan, ч. křen, ст. chřen, слц. chren, вл. chrěn, krěn, нл. kśěn, полаб. chrîn, болг. хрян, схв. хре̏н, [хрȉн], слн. hrèn;