CORNU — ЕТИМОЛОГІЯ

горн (духовий музичний інструмент)

через російську мову запозичено з німецької;
нвн. Horn «ріг; валторна», двн. horn «ріг» споріднене з дісл. horn, гот. haúrn, лат. cornu «тс.», псл. *korva «корова», укр. коро́ва;
р. бр. горн, ч. слц. horna, болг. хорн, м. хорна, схв. хорн, слн. horníst;
Фонетичні та словотвірні варіанти

горні́ст
Етимологічні відповідники

Слово Мова
горн білоруська
хорн болгарська
haúrn готська
horn «ріг» давньоверхньонімецька
horn давньоісландська
cornu «тс.» латинська
хорна македонська
Horn «ріг; валторна» нововерхньонімецька
*korva «корова» праслов’янська
горн російська
хорн сербохорватська
horna словацька
horníst словенська
коро́ва українська
horna чеська

корнє «кизил, дерен справжній, Cornus mas L. (Cornus maáscula DC.)» (бот.)

запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. корн «кизил», коа́рнэ «ягода кизилу», як і рум. corn «кизил», [cornu] «тс.», coárnӑ «ягода кизилу», походять від лат. cornus «кизил (кущ або деревце)», спорідненого з гр. κράνος, κράνον, κράνεια «тс.» і лит. Kirnis «бог вишень»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
κράνος грецька
κράνον грецька
κράνεια «тс.» грецька
cornus «кизил (кущ або деревце)» латинська
Kirnis «бог вишень» литовська
корн «кизил» молдавська
коа́рнэ «ягода кизилу» молдавська
corn «кизил» румунська
cornu «тс.» румунська
coárnӑ «ягода кизилу» румунська

курну́т «колючий бур’ян»

очевидно, запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. курну́ц (бот.) «нетреба, Xanthium L.», рум. cornúţ «роговик польовий, Cerastium arvense L.» утворені за допомогою суфікса -уц (-uţ) від молд. корн «ріг», рум. corn «тс.», які походять від лат. cornu, спорідненого з гр. κεράς «тс.», псл. *korva «корова»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
κεράς «тс.» грецька
cornu латинська
курну́ц «нетреба, Xanthium L.» (бот.) молдавська
корн «ріг» молдавська
*korva «корова» праслов’янська
cornúţ «роговик польовий, Cerastium arvense L.» (-uţ) румунська
corn «тс.» румунська

кара́т «дрібна міра ваги»

запозичення з німецької або італійської мови;
нвн. Karát, іт. carato «тс.» походять від ар. qīrat «тс.», яке зводиться до гр. κεράτιον «срібна монета; (бот.) ріжок», похідного від κέρας «ріг», спорідненого з лат. cornu, двн. horn «тс.»;
зернинки ріжка використовувались як міра невеликої ваги;
р. бр. болг. кара́т, п. вл. karat, ч. слц. слн. karát, м. карат, схв. кȁрат;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
qīrat «тс.» арабська
кара́т білоруська
кара́т болгарська
karat верхньолужицька
κεράτιον «срібна монета; (бот.) ріжок» грецька
κέρας «ріг» грецька
horn «тс.» давньоверхньонімецька
carato «тс.» італійська
cornu латинська
карат македонська
Karát нововерхньонімецька
karat польська
кара́т російська
кȁрат сербохорватська
karát словацька
karát словенська
karát чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України