COMPROMISE — ЕТИМОЛОГІЯ
компромі́с «угода; поступка»
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Kompromíß, фр. compromis, англ. compromise походять від лат. comprōmissum «угода, компроміс», пов’язаного з comprōmitto «погоджуюся з тим, щоб підкоритися рішенню третейського судді», утвореним з префікса com- «з-» і основи дієслова prōmitto «обіцяю; пропоную», яке, в свою чергу, складається з префікса pro- «перед-» і основи дієслова mitto «кидаю; випускаю; насилаю»;
р. компроми́сс, бр. кампрамі́с, ст, компромисъ (1570), п. ч. слц. вл. kompromis, болг. компро́мис, м. компромис, схв. компрòмис, слн. kompromís;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
compromise | англійська |
кампрамі́с | білоруська |
компро́мис | болгарська |
kompromis | верхньолужицька |
comprōmissum «угода, компроміс» | латинська |
компромис | македонська |
Kompromíß | німецька |
kompromis | польська |
компроми́сс | російська |
компрòмис | сербохорватська |
kompromis | словацька |
kompromís | словенська |
ст | українська |
компромисъ (1570) | українська |
compromis | французька |
kompromis | чеська |
comprōmitto «погоджуюся з тим, щоб підкоритися рішенню третейського судді» | ? |
com- «з-» | ? |
prōmitto «обіцяю; пропоную» | ? |
pro- «перед-» | ? |
mitto «кидаю; випускаю; насилаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України