COMMA — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́ма (розділовий знак)
очевидно, через польське, чеське і німецьке (нім. Komma) посередництво запозичено з латинської мови;
лат. comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») походить від гр. κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка», пов’язаного з κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую», спорідненим з псл. kopati «копати, рити», укр. копа́ти;
п. ч. вл. koma, болг. заст. м. кома, схв. кома, слн. kóma «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кома | болгарська |
| koma | верхньолужицька |
| κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка» | грецька |
| comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») | латинська |
| кома | македонська |
| koma | польська |
| kopati «копати, рити» | праслов’янська |
| кома | сербохорватська |
| kóma «тс.» | словенська |
| копа́ти | українська |
| koma | чеська |
| κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую» | ? |
| кома | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України