COMBINATION — ЕТИМОЛОГІЯ
комбіна́ція «сполучення або розташування чого-небудь у певному порядку; ряд цілеспрямованих прийомів гри; жіноча сорочка, яку надягають під сукню, та ін.»
запозичення з латинської мови;
слат. combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання», рідк. combinacia «тс.» походять від лат. combīno «зв’язую по два, поєдную», до якого зводиться й укр. комбіна́т, до розвитку нового значення «жіноча сорочка» пор. фр. combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н), ст. combination «тс.», англ. combination «комбінація (білизна)», утворені від пізньолат. combīnātio «поєднання, з’єднання»;
форма комбіна́тор вважається запозиченням з французької мови;
фр. combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» походить від слат. combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує», пов’язаного з лат. combino «зв’язую по два, поєдную»;
р. болг комбина́ция, бр. камбіна́цыя, п. kombinacja, ч. kombinace, слц. kombinácia, вл. kombinacija, м. схв. комбина́ција, слн. kombinácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комбіна́тор
«(жарт.) спритний, хитрий ділок»
комбінато́рний
комбінаці́йний
комбіно́ваний
комбінува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
combination «комбінація (білизна)» | англійська |
камбіна́цыя | білоруська |
kombinacija | верхньолужицька |
combīno «зв’язую по два, поєдную» | латинська |
combino «зв’язую по два, поєдную» | латинська |
комбина́ција | македонська |
combīnātio «поєднання, з’єднання» | пізньолатинська |
kombinacja | польська |
комбина́ция | російська |
комбина́ција | сербохорватська |
combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання» | середньолатинська |
combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує» | середньолатинська |
kombinácia | словацька |
kombinácija | словенська |
комбіна́т | українська |
combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н) | французька |
combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» | французька |
kombinace | чеська |
combinacia «тс.» | ? |
значення «жіноча сорочка» | ? |
combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н) | ? |
combination «тс.» | ? |
комбіна́тор | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України