COLONNA — ЕТИМОЛОГІЯ
коло́на «вертикальна опора; стрій військових підрозділів; апарат циліндричної форми»
очевидно, через російське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;
фр. colonne «стовп, колона», іт. colonna, н. Kolónne «тс.» виводяться з лат. columna «колона, стовп; межовий стовп, кордон», пов’язаного з columen «вершина, верх; стовп, колона», а також з celsus «високий; високо піднятий» і collis «горб, пагорок, гора», спорідненими з псл. čelo, укр. чо́ло́;
р. коло́нна, бр. калона, ч. слц. kolona, болг. м. схв. колона, слн. kolóna;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колона́да
«ряд колон, об’єднаних загальним перекриттям»
коло́нка
«стовбець друкованого тексту; пристрій у формі видовженого циліндра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калона | білоруська |
| колона | болгарська |
| colonna | італійська |
| columna «колона, стовп; межовий стовп, кордон» | латинська |
| колона | македонська |
| Kolónne «тс.» | німецька |
| čelo | праслов’янська |
| коло́нна | російська |
| колона | сербохорватська |
| kolona | словацька |
| kolóna | словенська |
| чо́ло́ | українська |
| colonne «стовп, колона» | французька |
| kolona | чеська |
| columen «вершина, верх; стовп, колона» | ? |
| celsus «високий; високо піднятий» | ? |
| collis «горб, пагорок, гора» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України