COLLET — ЕТИМОЛОГІЯ
декольте́
запозичення з французької мови;
фр. décolleté «декольте» пов’язане з décolleter «декольтувати; (ст.) знімати з шиї хусточку», утвореним за допомогою заперечного префікса dé- від collet «комірець» – демінутивної форми від col «комір», пов’язаного з cou «шия», що продовжує лат. collum «тс.», споріднене з гот. hals, дангл. heals, нвн. Hals «тс.»;
іє. *quel«крутити, вертіти» (до семантики пор. р. верте́ть – во́рот, воротни́к);
р. декольте́, бр. дэкальтэ́, п. dekolt, ч. слц. слн. dekolté, болг. м. деколте́, схв. декòлтē;
Фонетичні та словотвірні варіанти
декольто́ваний
декольтува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэкальтэ́ | білоруська |
| деколте́ | болгарська |
| hals | готська |
| heals | давньоанглійська |
| *q «крутити, вертіти» (до семантики пор. р. верте́ть -- во́рот, воротни́к) | індоєвропейська |
| collum «тс.» | латинська |
| деколте́ | македонська |
| Hals «тс.» | нововерхньонімецька |
| dekolt | польська |
| декольте́ | російська |
| декòлтē | сербохорватська |
| dekolté | словацька |
| dekolté | словенська |
| décolleté «декольте» | французька |
| dekolté | чеська |
| décolleter «декольтувати; (ст.) знімати з шиї хусточку» | ? |
| collet «комірець» | ? |
| col «комір» | ? |
| cou «шия» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України