CLAQUE — ЕТИМОЛОГІЯ

кла́ка «група людей, що аплодує або свистить за гроші»

запозичення з французької мови;
фр. claque «клака» утворено від звуконаслідувального дієслова claquer «плескати (в долоні); ляскати (пугою)»;
р. бр. кла́ка, п. ч. слц. klaka, болг. клакьор «клакер», схв. клȁка, слн. kláka;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кла́кер «особа, належна до клаки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кла́ка білоруська
клакьо́р «клакер» болгарська
klaka польська
кла́ка російська
клȁка сербохорватська
klaka словацька
kláka словенська
claque «клака» французька
claquer «плескати (в долоні); ляскати (пугою)» французька
klaka чеська

шапокля́к «складаний капелюх-циліндр (переважно на пружинах)»

запозичення з французької мови;
фр. сhapeau claque «складаний капелюх, шапокляк» – словосполучення, що складається зі слів chapeau (ст. chapel) «капелюх» і claque «складаний капелюх; тріск», утвореного від clac, звуконаслідувального вигуку для передачі хлопання або іншого різкого звуку;
р. шапокля́к, п. szapoklak;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
szapoklak польська
шапокля́к російська
сhapeau claque «складаний капелюх, шапокляк» французька
chapeau французька
chapel «капелюх» (ст.) французька
claque «складаний капелюх; тріск» французька
clac французька
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України