CLAQUE — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кла́ка «група людей, що аплодує або свистить за гроші»
запозичення з французької мови;
фр. claque «клака» утворено від звуконаслідувального дієслова claquer «плескати (в долоні); ляскати (пугою)»;
р. бр. кла́ка, п. ч. слц. klaka, болг. клакьор «клакер», схв. клȁка, слн. kláka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кла́кер
«особа, належна до клаки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кла́ка | білоруська |
| клакьо́р «клакер» | болгарська |
| klaka | польська |
| кла́ка | російська |
| клȁка | сербохорватська |
| klaka | словацька |
| kláka | словенська |
| claque «клака» | французька |
| claquer «плескати (в долоні); ляскати (пугою)» | французька |
| klaka | чеська |
шапокля́к «складаний капелюх-циліндр (переважно на пружинах)»
запозичення з французької мови;
фр. сhapeau claque «складаний капелюх, шапокляк» – словосполучення, що складається зі слів chapeau (ст. chapel) «капелюх» і claque «складаний капелюх; тріск», утвореного від clac, звуконаслідувального вигуку для передачі хлопання або іншого різкого звуку;
р. шапокля́к, п. szapoklak;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szapoklak | польська |
| шапокля́к | російська |
| сhapeau claque «складаний капелюх, шапокляк» | французька |
| chapeau | французька |
| chapel «капелюх» (ст.) | французька |
| claque «складаний капелюх; тріск» | французька |
| clac | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України