CLAP — ЕТИМОЛОГІЯ
клап «зубець в одязі; наушник у шапці»
запозичення з німецької мови;
нвн. Kláppe «хлопавка, клапан, лацкан, заслінка» споріднене з Klapp «ляпас», klappen «ляскати, ляпати», klaffen «бути розкритим, роззявленим», дісл. klappa «стукати», англ. clap «ляскати, бити»;
п. klapa «лацкан; клапан», ч. слц. klapka «тс.; клавіш», болг. кла́па «лацкан; клапан», схв. klȁpka «кришка», слн. [klȃpka] «вилога»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клапа́ня
«капелюх»
кла́пи
«вуха свині»
клеба́н
клебани́на
«тс.»
клеба́нка
клеба́ня
клепа́ня
кля́па
«клапан; ганчірка»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
clap «ляскати, бити» | англійська |
кла́па «лацкан; клапан» | болгарська |
klappa «стукати» | давньоісландська |
Klapp «ляпас» | німецька |
klappen «ляскати, ляпати» | німецька |
klaffen «бути розкритим, роззявленим» | німецька |
Kláppe «хлопавка, клапан, лацкан, заслінка» | нововерхньонімецька |
klapa «лацкан; клапан» | польська |
klȁpka «кришка» | сербохорватська |
klapka «тс.; клавіш» | словацька |
klȃpka «вилога» | словенська |
klapka «тс.; клавіш» | чеська |
кляпе́ць «клітка для ловіння птахів»
очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови;
нвн. Klappe «капкан», пов’язане з klappen «закриватися», є нижньонімецькою звуковою формою, що відповідає нвн. klaffen «зяяти», англ. clap «бити; базікати»;
р. [кляпе́ц] «капкан», [кля́пца] «тс.; сильце», [кля́пцы] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
clap «бити; базікати» | англійська |
Klappe «капкан» | нововерхньонімецька |
klappen «закриватися» | нововерхньонімецька |
klaffen «зяяти» | нововерхньонімецька |
кляпе́ц «капкан» | російська |
кля́пца «тс.; сильце» | російська |
кля́пцы «тс.» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України