CIS — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. sь(jь), si(ja), se, si(ji);

споріднене з литовським šìs «цей», šì «ця», лтс. šіs, šī, прус. schis «цей», лат. cis «по цей бік», гот. hina «цього», гр. ἐ-ϰετ «там», вірм. ki- «цей», ірл. сé «тс.»;

іє. *k’is/k’o-/k’e-;

р. сей, др. сь, си, се, п. ст. si, sie, ч. ст. sen, si, se, схв. ст. cа̑j, ca, ce, слн. ст. sej, стсл. сь (сии), си (сиа), се, сии;

псл. tisъ не зовсім ясного походження;

у такому разі видається можливим і пов’язання псл. tisъ (‹ *tigs-) з п. cigiędź «хаща» (Brückner 64; KZ 48, 222; Schuster-Šewc Sł. Wortst. 19);

заслуговує на увагу зіставлення (Менгес 205–206) з протоурало-алтайським *taqsa/ tyqsa «кедр, модрина, яловець» і припущення генетичного зв’язку на ностратичному рівні;

є підстави і слов’янську, і латинську форми вважати запозиченнями з якоїсь невідомої мови (Дзендзелівський ЛБ ІІ 66; Фасмер IV 61; Sławski I 103; Moszyński PZJP 24, 45–53);

найчастіше зіставляється з лат. taxus «тис» (Фасмер IV 61; Горяев 367; Machek ESJČ 643; Holub–Kop. 385; Holub–Lyer 482; Schuster-Šewc Probeheft 48–49; Младенов 634; Skok III 473; Критенко Вступ 503; Mikl. EW 357; Trautmann 323; Walde–Hofm. II 653; Гамкрелидзе–Иванов 629), але при цьому виникають труднощі фонетичного порядку;

р. болг. тис «тис», бр. ціс, п. cis, ч. слц. tis, вл. ćіs, нл. śis «тс.; яловець», м. тиса «тис», схв. ти̏с(а) «тис; модрина», слн. tísa, [tîs] «тис», стсл. тиса «кедр»;

запозичення з польської мови;

п. cisawy «ясно-гнідий, каштановий», (рідк.) cisy «тс.» пов’язане з cis «тис» (за кольором деревини тиса);

слц. tisavó «тс.»;