CIRCUS — ЕТИМОЛОГІЯ

коркобе́ць «веселка, райдуга»

очевидно, видозмінене запозичення з молдавської мови;
молд. куркубе́ц, куркубе́л (рум. curcubéu, [curcubiţă]) «тс.» є, мабуть, складним словом, яке зводиться до лат. circus (нар.-лат. curcus) «круг» і bibo «п’ю», спорідненого з псл. piti, укр. пи́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
circus «круг» (нар.-лат. curcus) латинська
bibo «п’ю» латинська
куркубе́ц молдавська
куркубе́л «тс.» (рум. curcubéu, [curcubiţă]) молдавська
curcus народнолатинська
piti праслов’янська
curcubéu румунська
curcubiţă румунська
пи́ти українська

че́рчик «вид гри в чурки»

очевидно, запозичення з румунської мови;
рум. cerc «коло» походить від лат. circus «коло; цирк»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
circus «коло; цирк» латинська
cerc «коло» румунська

ца́рок «загорода для свійських птахів або телят»

запозичення з румунської мови;
рум. ţarc «зимовий загін для ягнят; огорожа навколо стогу сіна» походить від лат. circus «коло»;
п. [carek] «місце для курей», ч. [cárek], слц. cárok «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оцарок «тс.»
царкува́ти «обгороджувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
circus «коло» латинська
carek «місце для курей» польська
ţarc «зимовий загін для ягнят; огорожа навколо стогу сіна» румунська
cárok «тс.» словацька
cárek чеська

цирк «вид мистецтва, у якому поєднується акробатика, клоунада, виступи дресированих тварин тощо; у Давньому Римі -- місце для кінських перегонів, боїв гладіаторів та інших видовищ»

лат. circus «коло; цирк; іподром» (› н. Zirkus «цирк») виводять від гр. ϰίρϰος, ϰρίϰος «кільце, коло», яке походить з іє. *kri-k, що виникло внаслідок розширення іє. *ker- «вигинати, крутити», з яким пов’язується псл. *krivъ, укр. криви́й;
запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької;
р. болг. цирк, бр. цырк, п. cyrk, ч. слц. вл. слн. cirkus, м. циркус, схв. цѝркус;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цирка́цтво
цирка́цький
цирка́ч
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цырк білоруська
цирк болгарська
cirkus верхньолужицька
ϰίρϰος грецька
*kri-k індоєвропейська
*ker- «вигинати, крутити» індоєвропейська
circus «коло; цирк; іподром» (› н. Zirkus «цирк») латинська
циркус македонська
cyrk польська
*krivъ праслов’янська
цирк російська
цѝркус сербохорватська
cirkus словацька
cirkus словенська
криви́й українська
cirkus чеська
ϰρίϰος «кільце, коло» ?

ци́ркуль «інструмент для креслення кіл та вимірювання ліній»

запозичення з німецької мови;
н. Zirkel «циркуль; коло» походить від лат. circulus «(маленьке) коло», що є демінутивом від лат. circus «коло; цирк»;
р. ци́ркуль, бр. цы́ркуль, п. cyrkiel, слц. cirkel’, болг. ци́ркул, м. циркли, схв. цѝркле;
Фонетичні та словотвірні варіанти

циркель
ци́ркель «тс.»
цирклюва́ти «обмірювати циркулем; підрізувати, підстригати Нед; (перен.) засуджувати, ганити Г»
ци́ркул «округа, волость»
циркуля́рка «циркульна пила» (тех.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цы́ркуль білоруська
ци́ркул болгарська
circulus «(маленьке) коло» латинська
circus «коло; цирк» латинська
циркли македонська
Zirkel «циркуль; коло» німецька
cyrkiel польська
ци́ркуль російська
цѝркле сербохорватська
cirkel' словацька

циркумфле́кс «протяглий наголос» (лінгв.)

запозичення з латинської мови;
лат. (accentus) circumflexus, (букв.) «обігнутий (наголос)», що є калькою гр. (προσωδία) περισπωμένη «тс.», походить від дієслова circumflecto «загинаю, повертаю», утвореного з компонентів circum «навколо», похідного від circus «коло», та flecto «гну, згинаю»;
р. циркумфле́кс, бр. цыркумфле́кс, п. cyrkumfleks, ч. слц. cirkumflex, м. циркумфлекс, схв. цѝркумфлекс;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цыркумфле́кс білоруська
περισπωμένη «тс.» (προσωδία) грецька
циркумфлекс македонська
cyrkumfleks польська
циркумфле́кс російська
цѝркумфлекс сербохорватська
cirkumflex словацька
cirkumflex чеська
circumflecto «загинаю, повертаю» ?
circum «навколо» ?
circus «коло» ?
flecto «гну, згинаю» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України