CHRIST — ЕТИМОЛОГІЯ
крест «хрест»
псл. *Krьstъ «Христос»;
вважається раннім запозиченням з германських мов;
двн. Krist, Сrist, Christ «Христос», яке на слов’янському ґрунті набуло значення «розп’яття», а потім «хрест взагалі», походить від лат. Christus, яке зводиться до гр. Χριστός «Христос», букв. «помазаник», пов’язаного з χριστός «придатний для натирання; помазаний», χρίω «змащую, натираю», що зіставляється з лит. griẽti «знімати (вершки з молока)», снн. grēme «бруд»;
непереконливі версії про походження цього слова від гот. christus (Stender-Petersen 420; Kiparsky GLG 234–236) або від двн. chriuӡ «хрест» (Корш Сб. Дринову 56–57);
малоймовірна думка про автохтонність слова *krьstь, нібито утвореного від krьstъjaninъ (Skok RÉS 7, 195–196);
р. крест, др. крьстъ, п. [krzest] «хрещення», ч. křest, слц. krst, вл. křest, нл. kśest «тс.», болг. кръст «хрест», м. крст, схв. крст «тс.», слн. kŕst «хрещення», стсл. крьстъ «хрест»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кресби́ни
«хрестини»
кре́сник
крестби́ни
кресте́ць
«хрест?»
крести́ни
крести́ти
креща́стний
«хрещатий, хрестоподібний»
креща́тий
«тс.»
креща́тина
«полотно з хрестоподібним візерунком»
креща́тка
креща́точка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кръст «хрест» | болгарська |
křest | верхньолужицька |
christus | готська |
Χριστός «Христос» | грецька |
χριστός «придатний для натирання; помазаний» | грецька |
χρίω «змащую, натираю» | грецька |
Krist | давньоверхньонімецька |
Christ «Христос» | давньоверхньонімецька |
Сrist | давньоверхньонімецька |
chriuӡ «хрест» | давньоверхньонімецька |
крьстъ | давньоруська |
Christus | латинська |
griẽti «знімати (вершки з молока)» | литовська |
крст | македонська |
kśest «тс.» | нижньолужицька |
krzest «хрещення» | польська |
*Krьstъ «Христос» | праслов’янська |
*krьstь | праслов’янська |
krьstъjaninъ | праслов’янська |
крест | російська |
кр̏ст «тс.» | сербохорватська |
grēme «бруд» | середньонижньонімецька |
krst | словацька |
kŕst «хрещення» | словенська |
крьстъ «хрест» | старослов’янська |
křest | чеська |
ірсте́ти «хрестити»
результати видозміни др. крьстити, крьщенье, похідних від крьстъ «хрест; розп’яття; (первісно) Христос», що, як і стсл. крьстъ, болг. кръст, схв. кст, слн. kst, слц. krst та ін., походить від двн. krist, christ, яке через лат. Chrīstus зводиться до гр. Χριστός «Христос», букв. «помазаник», пов’язаного з χρίω «намазую, натираю», можливо, спорідненим з лит. griti «збирати сметану з молока», дангл. grīma «маска, шолом; привид», снн. grēme «бруд»;
р. [кстить, ксти́ны, кще́нье], бр. [ксьці́цца] «хреститись», [ксьц́ны] «хрестини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
upcmúmu
«тс.»
ирстени́н
«християнин»
ирши́ни
«хрестини»
ирщіння
«тс.»
іршений
«тс.»
ірще́ний
«хрещений»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ксьці́цца «хреститись» | білоруська |
ксьц́ны «хрестини» | білоруська |
кръст | болгарська |
Χριστός «Христос» | грецька |
χρίω «намазую, натираю» | грецька |
grīma «маска, шолом; привид» | давньоанглійська |
krist | давньоверхньонімецька |
christ | давньоверхньонімецька |
крьстити | давньоруська |
крьщенье | давньоруська |
крьстъ «хрест; розп’яття; (первісно) Христос» | давньоруська |
Chrīstus | латинська |
griēti «збирати сметану з молока» | литовська |
кстить | російська |
ксти́ны | російська |
кще́нье | російська |
кр̏ст | сербохорватська |
grēme «бруд» | середньонижньонімецька |
krst | словацька |
kr̀st | словенська |
крьстъ | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України