CHRIST — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *Krьstъ «Христос»;

вважається раннім запозиченням з германських мов;

двн. Krist, Сrist, Christ «Христос», яке на слов’янському ґрунті набуло значення «розп’яття», а потім «хрест взагалі», походить від лат. Christus, яке зводиться до гр. Χριστός «Христос», букв. «помазаник», пов’язаного з χριστός «придатний для натирання; помазаний», χρίω «змащую, натираю», що зіставляється з лит. griẽti «знімати (вершки з молока)», снн. grēme «бруд»;

непереконливі версії про походження цього слова від гот. christus (Stender-Petersen 420; Kiparsky GLG 234–236) або від двн. chriuӡ «хрест» (Корш Сб. Дринову 56–57);

малоймовірна думка про автохтонність слова *krьstь, нібито утвореного від krьstъjaninъ (Skok RÉS 7, 195–196);

р. крест, др. крьстъ, п. [krzest] «хрещення», ч. křest, слц. krst, вл. křest, нл. kśest «тс.», болг. кръст «хрест», м. крст, схв. крст «тс.», слн. kŕst «хрещення», стсл. крьстъ «хрест»;

результати видозміни др. крьстити, крьщенье, похідних від крьстъ «хрест; розп’яття; (первісно) Христос», що, як і стсл. крьстъ, болг. кръст, схв. кст, слн. kst, слц. krst та ін., походить від двн. krist, christ, яке через лат. Chrīstus зводиться до гр. Χριστός «Христос», букв. «помазаник», пов’язаного з χρίω «намазую, натираю», можливо, спорідненим з лит. griti «збирати сметану з молока», дангл. grīma «маска, шолом; привид», снн. grēme «бруд»;

р. [кстить, ксти́ны, кще́нье], бр. [ксьці́цца] «хреститись», [ксьц́ны] «хрестини»;