CHRIST — ЕТИМОЛОГІЯ

крест «хрест»

псл. *Krьstъ «Христос»;
вважається раннім запозиченням з германських мов;
двн. Krist, Сrist, Christ «Христос», яке на слов’янському ґрунті набуло значення «розп’яття», а потім «хрест взагалі», походить від лат. Christus, яке зводиться до гр. Χριστός «Христос», букв. «помазаник», пов’язаного з χριστός «придатний для натирання; помазаний», χρίω «змащую, натираю», що зіставляється з лит. griẽti «знімати (вершки з молока)», снн. grēme «бруд»;
непереконливі версії про походження цього слова від гот. christus (Stender-Petersen 420; Kiparsky GLG 234–236) або від двн. chriuӡ «хрест» (Корш Сб. Дринову 56–57);
малоймовірна думка про автохтонність слова *krьstь, нібито утвореного від krьstъjaninъ (Skok RÉS 7, 195–196);
р. крест, др. крьстъ, п. [krzest] «хрещення», ч. křest, слц. krst, вл. křest, нл. kśest «тс.», болг. кръст «хрест», м. крст, схв. крст «тс.», слн. kŕst «хрещення», стсл. крьстъ «хрест»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кресби́ни «хрестини»
кре́сник
крестби́ни
кресте́ць «хрест?»
крести́ни
крести́ти
креща́стний «хрещатий, хрестоподібний»
креща́тий «тс.»
креща́тина «полотно з хрестоподібним візерунком»
креща́тка
креща́точка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кръст «хрест» болгарська
křest верхньолужицька
christus готська
Χριστός «Христос» грецька
χριστός «придатний для натирання; помазаний» грецька
χρίω «змащую, натираю» грецька
Krist давньоверхньонімецька
Christ «Христос» давньоверхньонімецька
Сrist давньоверхньонімецька
chriuӡ «хрест» давньоверхньонімецька
крьстъ давньоруська
Christus латинська
griẽti «знімати (вершки з молока)» литовська
крст македонська
kśest «тс.» нижньолужицька
krzest «хрещення» польська
*Krьstъ «Христос» праслов’янська
*krьstь праслов’янська
krьstъjaninъ праслов’янська
крест російська
кр̏ст «тс.» сербохорватська
grēme «бруд» середньонижньонімецька
krst словацька
kŕst «хрещення» словенська
крьстъ «хрест» старослов’янська
křest чеська

ірсте́ти «хрестити»

результати видозміни др. крьстити, крьщенье, похідних від крьстъ «хрест; розп’яття; (первісно) Христос», що, як і стсл. крьстъ, болг. кръст, схв. кст, слн. kst, слц. krst та ін., походить від двн. krist, christ, яке через лат. Chrīstus зводиться до гр. Χριστός «Христос», букв. «помазаник», пов’язаного з χρίω «намазую, натираю», можливо, спорідненим з лит. griti «збирати сметану з молока», дангл. grīma «маска, шолом; привид», снн. grēme «бруд»;
р. [кстить, ксти́ны, кще́нье], бр. [ксьці́цца] «хреститись», [ксьц́ны] «хрестини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

upcmúmu «тс.»
ирстени́н «християнин»
ирши́ни «хрестини»
ирщіння «тс.»
іршений «тс.»
ірще́ний «хрещений»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ксьці́цца «хреститись» білоруська
ксьц́ны «хрестини» білоруська
кръст болгарська
Χριστός «Христос» грецька
χρίω «намазую, натираю» грецька
grīma «маска, шолом; привид» давньоанглійська
krist давньоверхньонімецька
christ давньоверхньонімецька
крьстити давньоруська
крьщенье давньоруська
крьстъ «хрест; розп’яття; (первісно) Христос» давньоруська
Chrīstus латинська
griēti «збирати сметану з молока» литовська
кстить російська
ксти́ны російська
кще́нье російська
кр̏ст сербохорватська
grēme «бруд» середньонижньонімецька
krst словацька
kr̀st словенська
крьстъ старослов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України