CELLO — ЕТИМОЛОГІЯ
віолонче́ль «смичковий інструмент типу скрипки»
запозичення з італійської мови;
іт. violoncello є здрібнілою формою від violone «басова скрипка» (букв. «велика скрипка»), похідного від viola «альтова скрипка»;
р. виолонче́ль, бр. віяланчэ́ль, п. wiolonczela, ч. violoncello, cello, слц. violončelo, čelo, болг. виолонче́ле, че́ло, м. виолонче́ло, схв. виолончèло, чȅло, слн. čélo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віолончелі́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віяланчэ́ль | білоруська |
| виолонче́ле | болгарська |
| violoncello є здрібнілою формою від violone «басова скрипка» (букв. «велика скрипка») | італійська |
| виолонче́ло | македонська |
| wiolonczela | польська |
| виолонче́ль | російська |
| виолончèло | сербохорватська |
| violončelo | словацька |
| čelo | словацька |
| čélo | словенська |
| че́ло | українська |
| чȅло | українська |
| violoncello | чеська |
| cello | чеська |
| viola «альтова скрипка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України