CAVALIER — ЕТИМОЛОГІЯ

кава́ле́р «супутник жінки в товаристві; парубок; нагороджений орденом»

запозичене через посередництво польської, німецької та французької мов з італійської;
нім. Kavalier «вершник», фр. ст. cavalier «тс.» походять від іт. cavaliere «вершник, кавалерист; кавалер ордена; рицар», яке зводиться до слат. caballārius «тс.», похідного від лат. caballus «кінь, шкапа», спорідненого з гр. καβάλλης «кінь», нвн. [kōb] «тс.», можливо, і укр. коби́ла;
р. бр. болг. м. кавале́р, п. kawaler «неодружений, молодик; (давніше) рицар; кавалер ордена», ч. kavalír, ст. kavalér, слц. gavalier, вл. нл. kawalěr, схв. кавàлӣр, кавàљēр, слн. kavalír;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кавалерня́
кава́лір
кавалірува́ти «жити холостяком»
ковале́рство
кова́лір «кавалер, мужчина; холостяк; кавалерист»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кавале́р білоруська
кавале́р болгарська
kawalěr верхньолужицька
καβάλλης «кінь» грецька
cavaliere «вершник, кавалерист; кавалер ордена; рицар» італійська
caballus «кінь, шкапа» латинська
кавале́р македонська
kawalěr нижньолужицька
Kavalier «вершник» німецька
kōb «тс.» нововерхньонімецька
kawaler «неодружений, молодик; (давніше) рицар; кавалер ордена» польська
кавале́р російська
кавàљēр сербо-церковнослов’янська
кавàлӣр сербохорватська
caballārius «тс.» середньолатинська
gavalier словацька
kavalír словенська
cavalier «тс.» (ст.) французька
kavalír чеська
kavalér (ст.) чеська
cavalier «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України