CAPRICCIO — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови;

фр. caprice походить від іт. capriccio «каприз; (муз.) каприччіо»;

р. болг. капри́з, бр. капры́з, п. kaprys, ч. розм. kapric, kaprice, слц. розм. kapric, kaprica, м. каприц, схв. кàприц, капрùца, кàприс, капрùса, слн. kapríca;

запозичення з італійської мови;

іт. capriccio «каприччіо; твір у вільній формі; каприз, примха» (раніше – «гидування, огида; жах»), очевидно, виникло з іт. ст. сароrіссіо «гидування, огида; жах» (пор. також [capuriccio] «каприз»), похідного від іт. capo (мн. ст. cápora) «голова», що продовжує нар.-лат. capus (мн. сарога) ‹ лат. caput, -pitis «тс.»;

отже, первісне значення – «те, що прийшло в голову»;

менш певне виведення від іт. capra «коза» (Шанский ЭСРЯ II 8, 58; Sławski II 60; БЕР II 223), вплив якого міг бути лише додатковим фактором при формуванні семантики слова, або від іт. capo riccio «скуйовджена голова» (Bloch І 120);

р. капри́ччио, капри́ччо, бр. капры́чыо, п. ч. слц. capriccio, болг. м. капри́чио;