CAPER — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ка́фар «баба копра; копер»
запозичення з польської мови;
п. kafar «тс.» походить від нім. Кäрfer (Kéffer) «голова бруса», яке зводиться до лат. caper «цап», повʼязаного з capra «коза»;
бр. [ка́пар] «пристрій, яким заганяють у землю палі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́па́р
«тс.; помпа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́пар «пристрій, яким заганяють у землю палі» | білоруська |
| caper «цап» | латинська |
| capra «коза» | латинська |
| Кäрfer «голова бруса» | німецька |
| Kéffer | німецька |
| kafar «тс.» | польська |
кінь «Equus L.» (зоол.)
псл. konь, – не зовсім ясне;
очевидно, становить етимологічну єдність з псл. komonь «кінь», укр. комонь і псл. kobyla, укр. коби́ла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що задовільно не з’ясований;
виводиться ще з кельт, *konko- «кінь» (ЭССЯ 10, 197– 198);
менш переконливі пов’язання (Moszyński PZJP 235–236) з псл. skopiti «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. caper «цап», гр. κάπρος «кабан» або виведення (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови;
р. бр. конь, др. конь, п. koń, ч. kůň, слц. kôň, вл. kón, нл. koń, болг. кон, м. коњ, схв. кȍњ, слн. kònj, стсл. конь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кінва́
«коні»
(зб.)
кінни́к
«стайня»
кінни́ця
«тс. Г; кіннота Ж»
кінни́чка
«упряжка»
кінно́та
кінно́тник
кі́нський
ќнни́к
«кавалерист»
конва́
коненя́
кони́на
«кінське м’ясо; кінський екземпляр»
конівництво
конова́
«тс.»
ко́нюх
коню́ший
коню́шня
коня́
коня́к
«кінський гній»
коня́ка
коня́р
коня́рня
«стайня»
коня́рство
коня́тина
«(м’ясо) конина»
коня́чий
конячи́на
«шкапа»
коня́чка
око́нити
«зробити кінним»
(заст.)
па́кінь
«шкапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| конь | білоруська |
| кон | болгарська |
| kón | верхньолужицька |
| κάπρος «кабан» | грецька |
| конь | давньоруська |
| *konko- «кінь» | кельтські |
| caper «цап» | латинська |
| коњ | македонська |
| koń | нижньолужицька |
| koń | польська |
| konь | праслов’янська |
| komonь «кінь» | праслов’янська |
| kobyla | праслов’янська |
| skopiti «каструвати» | праслов’янська |
| конь | російська |
| кȍњ | сербохорватська |
| kôň | словацька |
| kònj | словенська |
| конь | старослов’янська |
| комонь | українська |
| коби́ла | українська |
| kůň | чеська |
копе́р «пристрій для забивання паль; споруда над стовбуром шахти»
очевидно, запозичення з російської мови;
безпосереднє виведення р. копёр з лат. caper (Преобр. І 350), зближення його з рум. căprior «самець дикої кози; кроква» (Mikl. EW 108), а також припущення про його спорідненість з лат. caper «козел» (Фасмер ГСЭ III 95) сумнівні;
р. копёр «копер» виникло на основі н. Käpfer «голова бруса», яке походить від лат. caper «козел», спорідненого з гр. κάπρος «кабан», дісл. hafr «козел»;
болг. [ко́пра] «пристрій для забивання паль»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́пра
«будівля над шахтою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́пра «пристрій для забивання паль» | болгарська |
| κάπρος «кабан» | грецька |
| hafr «козел» | давньоісландська |
| caper | латинська |
| caper «козел» | латинська |
| caper «козел» | латинська |
| Käpfer «голова бруса» | німецька |
| копёр | російська |
| копёр «копер» | російська |
| căprior «самець дикої кози; кроква» | румунська |
шевро́ «вичинена козяча шкіра»
запозичення з французької мови;
фр. chevreau (ст. chevrel) «козеня; шкіра козеняти» походить від chèvre (ст. chievre) «коза», яке продовжує лат. сарrа «коза», пов’язане з caper «козел, цап», що споріднене з гр. ϰάπρος «вепр, кабан», дісл. hafr «козел, цап», дангл. hæfer, двн. haper, hebr «тс.»;
р. болг. м. шевро́, бр. шаўро́, п. szewro, ч. слц. слн. ševró, схв. шѐвро̄;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шаўро́ | білоруська |
| шевро́ | болгарська |
| ϰάπρος «вепр, кабан» | грецька |
| hæfer | давньоанглійська |
| haper | давньоверхньонімецька |
| hebr «тс.» | давньоверхньонімецька |
| hafr «козел, цап» | давньоісландська |
| сарrа «коза» | латинська |
| caper «козел, цап» | латинська |
| шевро́ | македонська |
| szewro | польська |
| шевро́ | російська |
| шѐвро̄ | сербохорватська |
| ševró | словацька |
| ševró | словенська |
| chevreau «козеня; шкіра козеняти» (ст. chevrel) | французька |
| chievre «коза» (ст.) | французька |
| chevrel (ст.) | французька |
| chèvre | французька |
| ševró | чеська |
цап «козел, Hircus vallacorum» (зоол.)
псл. capъ;
давнє запозичення з романських мов;
рум. ţap «цап», іт. zappo, [tsappu] «тс.» є словом вівчарської карпато-альпійської культури (Фасмер IV 288–289; Scheludko 146; Sławski I 54–55) і, можливо, являє собою субстантивований вигук для підкликання цапів (Machek ESJČ 81);
припускалося також, що слово запозичене через посередництво албанської (алб. thap) та румунської мов з лат. caper «цап» (пор. дісл. hafr «тс.»), що зводиться до іє. *kapro- «цап» (Bern. I 120–121; Meyer EW 387; Walde–Pok. I 157);
зіставлялося з перс. čapiš, čapeš «однорічний козел», ос. coew «(некастрований) козел», дтюрк. čäbiš «піврічне козеня» (Абаев ИЭСОЯ I 307; Георгиев БЕ 1966/4, 298);
п. cap «баран; цап», ч. [cap] «цап», слц. cap, м. [цап], схв. [ца̀п], слн. cáp «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зцапі́ти
«стати дурним (як цап)»
оца́піти
по́цапки
«цапки»
прицапі́ти
«тс.»
цап'ю́га
ца́п'ячий
«тс.»
ца́па
ца́пень
«стрибок цапа»
цапеня́
цапи́
«підставка для пиляння дров»
цапи́на
«козлине м’ясо; козлиний запах»
цапи́ний
цапи́ха
ца́пки
цапко́м
(стати)
цапкува́ти
«ставати цапки»
цапле́ний
«скажений»
цапля́чий
«цапиний»
цапня́
«цапи»
(зб.)
цапу́р
«цап»
цапу́ра
«коза»
цапу́ря
«вівця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čäbiš «піврічне козеня» | давньотюркська |
| *kapro- «цап» | індоєвропейська |
| zappo | італійська |
| caper «цап» (пор. дісл. hafr «тс.») | латинська |
| цап | македонська |
| coew «(некастрований) козел» | осетинська |
| čapiš | перська |
| cap «баран; цап» | польська |
| capъ | праслов’янська |
| ţap «цап» | румунська |
| ца̀п | сербохорватська |
| cap | словацька |
| cáp «тс.» | словенська |
| cap «цап» | чеська |
| tsappu «тс.» | ? |
| čapeš «однорічний козел» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України