CALCULUS — ЕТИМОЛОГІЯ

калькулюва́ти «підраховувати»

запозичення з західноєвропейських мов;
нім. kalkulíeren, фр. calculer походять від лат. calculo, -āre «підраховувати», повʼязаного з іменником calculus «камінчик (вапняний) для гри, підрахунку», що є зменшувальною формою від calx «вапняний камінь, вапно», яке разом з гр. χάλιξ «камінець, вапно» виводиться від шумер. kalga «вапно» (Walde–Pok. II 692; Klein 222), або зіставляється з вірм. čelkʽem «розбиваю, розщеплюю», гот. skaljа «цегла», псл. skala «скеля, камінь» (Walde–Hofm. I 145);
р. калькули́ровать, бр. калькулява́ць, п. kalkulować, ч. kalkulovat, слц. kalkulovať, болг. калкули́рам, м. калкули́ра, схв. калкули́рати, слн. kalkulírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти

калькуля́тор
калькуля́ція
Етимологічні відповідники

Слово Мова
калькулява́ць білоруська
калкули́рам болгарська
čelkʽem «розбиваю, розщеплюю» вірменська
skaljа «цегла» готська
χάλιξ «камінець, вапно» грецька
calculo латинська
-āre «підраховувати» латинська
calculus «камінчик (вапняний) для гри, підрахунку» латинська
calx «вапняний камінь, вапно» латинська
калкули́ра македонська
kalkulíeren німецька
kalkulować польська
skala «скеля, камінь» праслов’янська
калькули́ровать російська
калкули́рати сербохорватська
kalkulovať словацька
kalkulírati словенська
calculer французька
kalkulovat чеська
kalga «вапно» шумерська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України