BUR — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бур «інструмент для буріння невеликих свердловин»
запозичення з німецької або голландської мови;
нвн. Bóhrer «свердло», гол. boor, шв. borr «тс.» споріднені з свн. born «свердлити», двн. днн. borōn, дангл. borian, дісл. bora «тс.», гр. φάρω «колю, розколюю», φαρόω «орю», лат. forāre «свердлити», сірл. bern «розколина, ущелина», вірм. beran, лит. burnà «розкриття, отвір, проліт; рот», алб. brimë «дірка, отвір; пролом», дінд. bhṛṇati «поранити, пошкодити», псл. *borti «бороти», можливо, також укр. [боре́ць] «воронка», борть;
р. бр. бур, р. бури́ть, нл. bur;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бурильник
бурити
бурін
«свердло для металу»
бурка
«висвердлюваний у гірській породі отвір для наповнювання вибухівкою»
буровий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
brimë «дірка, отвір; пролом» | албанська |
бур | білоруська |
beran | вірменська |
boor | голландська |
φάρω «колю, розколюю» | грецька |
borian | давньоанглійська |
borōn | давньоверхньонімецька |
bhṛṇati «поранити, пошкодити» | давньоіндійська |
bora «тс.» | давньоісландська |
borōn | давньонижньонімецька |
forāre «свердлити» | латинська |
burnà «розкриття, отвір, проліт; рот» | литовська |
bur | нижньолужицька |
Bóhrer «свердло» | нововерхньонімецька |
*borti «бороти» | праслов’янська |
бур | російська |
бури́ть | російська |
born «свердлити» | середньоверхньнімецька |
bern «розколина, ущелина» | середньоірландська |
боре́ць «воронка» | українська |
borr «тс.» | шведська |
φαρόω «орю» | ? |
борть | ? |
бур «голландський колоніст у Південній Африці; представник народності бурів»
гол. boer «селянин, землероб», пов’язане з bóuwen «обробляти [землю]», споріднене з двн. būr «житло», gibūro «селянин», гот. bauan «мешкати», дангл. būan «тс.», нвн. Báuer «селянин», báuen «будувати, обробляти», дінд. bhumī «земля», лат. fuī «був, став», псл. byti, укр. бу́ти;
запозичення з голландської мови;
р. бр. бур, п. Bur, ч. слц. Búr, схв. бури (мн.), слн. Búri «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бур | білоруська |
boer «селянин, землероб» | голландська |
bauan «мешкати» | готська |
būan «тс.» | давньоанглійська |
būr «житло» | давньоверхньонімецька |
bhumī «земля» | давньоіндійська |
fuī «був, став» | латинська |
Báuer «селянин» | нововерхньонімецька |
Bur | польська |
byti | праслов’янська |
бур | російська |
бури (мн.) | сербохорватська |
Búr | словацька |
Búri «тс.» | словенська |
бу́ти | українська |
Búr | чеська |
bóuwen «обробляти [землю]» | ? |
gibūro «селянин» | ? |
báuen «будувати, обробляти» | ? |
бу́рий
переконливої етимології не має;
можливо, давнє запозичення з тюркських мов;
тур. bur «рудий» походить від перс. bōr «рудий; лис», спорідненого з дінд. babhrúḥ «рудо-бурий», псл. bobrъ, укр. бобе́р;
зіставляється також (Егоров 149; Щербак ИРЛТЯ 100; Korsch AfSlPh 9, 493–494) з монг. bürüj «темноколірний», bur «сірий, темний», bor «тс.»;
менш переконливе зіставлення (Bern. І 102–103; Matzenauer LF 7, 17–18) з лат. burrus «багряний» або з рум. bur(ă) «віл» (Machek ESJČ 77), як і пряме виведення з перської мови (Herne 65);
р. бу́рый, бр. бу́ры, др. буръ, п. bury, ч. діал. слц. burý;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буравий
бурик
«кличка бурого пса»
бурі́ти
буро́ха
«тинівка бура, Accentor (Prunella?) modularis»
(орн.)
бурува́тий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́ры | білоруська |
babhrúḥ «рудо-бурий» | давньоіндійська |
буръ | давньоруська |
burrus «багряний» | латинська |
bürüj «темноколірний» | монгольська |
bōr «рудий; лис» | перська |
bury | польська |
bobrъ | праслов’янська |
бу́рый | російська |
bur(ă) «віл» | румунська |
burý | словацька |
bur «рудий» | турецька |
бобе́р | українська |
burý | чеська |
bur «сірий, темний» | ? |
bor «тс.» | ? |
burý | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України