BUCH — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. Ьихъ‹ *boux-;

звуконаслідувальне утворення індоєвропейського періоду, споріднене з лтс. baukš (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння), свн. buc «удар, поштовх», нвн. pochen «стукати», гол. beuken «бити, штовхати», шв. boka «тс.», англ. poke «штовхати, колоти»;

р. бр. болг. бух, п. слц. вл. нл. buch, ч. bouch, buch, схв. бушити «бити, кидати, падати», слн. bùh;

запозичення з німецької мови;

нім. Grossbuch утворено з прикметника gross «великий, крупний», спорідненого з днн. grōt, дангл. grēat, англ. great «тс.», дісл. grautr «крупа», нвн. Grütze «тс.», та іменника Buch «книга», спорідненого з англ. book, дангл. bōc, дфриз. bōk, дат. bog «тс.», гот. bōka «літера» і далі, з двн. buohha «бук», нвн. Buche «тс.» у звʼязку з тим, що давні германці писали рунічні письмена на тонких дощечках бука;

р. гро́ссбу́х, бр. гро́сбух;