BRACH — ЕТИМОЛОГІЯ

брак «щось непридатне, вада; відсутність; [відходи після спалювання дров, соломи тощо; гній з рани Л]»

запозичено, мабуть, через польське посередництво, з середньонижньонімецької мови;
снн. brak «вада, недолік; відсутність» (нвн. Brack «брак (товару)») пояснюється порізному: як пов’язане з нвн. brechen «ламати», гот. brikan, англ. break «тс.», пор. снн. gebrek «шкода, дефект, вада, недуг», gebreck, нвн. Gebrech, Gebrechen «тс.» (Фасмер I 206) або як верхньонімецька видозміна нижньонімецького Wrack «пошкоджене судно» (Kluge – Mitzka 94–95);
зв’язок з тур. brak «покидь» («покинь»?) (Тимч. 132) не доведений;
р. бр. брак, п. brak «брак, недолік, хиба», ст. brak «вибір» (XV, XVI ст.), «відсутність» (з ХVIII ст.), ч. слц. brak «брак, недолік, відсутність», вл. нл. brach «вада, недолік, хиба, відсутність», болг. брак, м. бракува «бракувати», слн. brák;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бра́карь «сортувальник»
браке́р
бракера́ж
бра́кнути «невистачати»
брако́вий
бракови́тий
брако́вка
браковщи́к «тс.»
бракува́льник
брашни́й «забракований, недоброякісний, другосортний»
вибрако́вка
перебрако́вка
подбрак «рід»«вибір»«нехтування, вибраковування» (1559), (чинити)(XVII ст.), (не было)(XVIII ст.)
разбрако́вка
ти «сортувати; нехтувати, відкидати; невистачати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
break «тс.» англійська
брак білоруська
брак болгарська
brach «вада, недолік, хиба, відсутність» верхньолужицька
brikan готська
бракува «бракувати» македонська
brach «вада, недолік, хиба, відсутність» нижньолужицька
brechen «ламати» нововерхньонімецька
Gebrech нововерхньонімецька
brak «брак, недолік, хиба» польська
брак російська
brak «вада, недолік; відсутність» (нвн. Brack «брак (товару)») середньонижньонімецька
gebrek «шкода, дефект, вада, недуг» середньонижньонімецька
brak «брак, недолік, відсутність» словацька
brák словенська
brak «покидь» («покинь»?) турецька
brak «брак, недолік, відсутність» чеська
gebrek «шкода, дефект, вада, недуг» ?
gebreck ?
Gebrechen «тс.» ?
Wrack «пошкоджене судно» ?
brak «вибір»«відсутність» (XV, XVI ст.), (з ХVIII ст.) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України