BON — ЕТИМОЛОГІЯ
забо́бо́н «передсуд, повір’я»
очевидно, пов’язане з схв. ст. бобонити «шуміти», бабòњати «базікати», що пояснюється як звуконаслідувальне утворення або пов’язується з [ба́яти] «розповідати; ворожити», р. ба́ять, іє. *bhā-;
виведення від bobo «страховище» (Brückner 643), як і зведення до основи bon (‹mon-) «мислити» (Machek ESJČ 58–59), позбавлене підстав;
р. [забобо́ны], бр. забабо́ны, п. zabobon, ч. [zábobon(ka)] «вигадка, повір’я», bobonek «знахарство», слц. [zábobonky] «забобони», bobona «повір’я», babona «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бобо́на
«тс.»
забобо́ни
забобо́нник
забубо́ни
«забобони»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| забабо́ны | білоруська |
| *bhā- | індоєвропейська |
| bobo «страховище» | індоєвропейська |
| bon | індоєвропейська |
| mon- | індоєвропейська |
| zabobon | польська |
| ба́ять | російська |
| забобо́ны | російська |
| бобонити «шуміти» (ст.) | сербохорватська |
| бабòњати «базікати» | сербохорватська |
| ба́яти «розповідати; ворожити» | сербохорватська |
| zábobonky «забобони»«повір’я»«тс.» | словацька |
| bobona «забобони»«повір’я»«тс.» | словацька |
| babona «забобони»«повір’я»«тс.» | словацька |
| zábobon(ka) «вигадка, повір’я»«знахарство» | чеська |
| bobonek «вигадка, повір’я»«знахарство» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України