BO — ЕТИМОЛОГІЯ

результат злиття сполучника а з часткою bo – в минулому формою середнього роду вказівного займенника;

припущення про розвиток або через ступінь alibo (Фасмер І 56; Bern. І 21–22; Vondrák II 435) є зайвим;

р. [а́бо́], бр. або́, п. діал. слц. вл. нл. abo;

псл. bo, один з формальних варіантів займенникового кореня b-, того самого, що і в сполучнику ба;

пов’язання з хет. та «або» (Machek ESJČ 58) необґрунтоване;

бр. др. бо, п. bo «тс.», ч. слц. нл. ст. схв. ст. bo «тому що», стсл. бо «тому що; отже»;