BEY — ЕТИМОЛОГІЯ

бей «титул дрібних феодальних власників або вищих чиновників у султанській Туреччині та в давні часи у татар»

запозичення з турецької мови;
тур. bey «пан», ст. beg «тс.», споріднене з аз. бəк, каз. бий, єніс.-орх. бег, як. bī «старший», є, очевидно, давнім запозиченням з китайської мови;
р. бр. болг. бей, п. ч. слц. bej, м. беј, схв. бȅј;
Фонетичні та словотвірні варіанти

беіове (наз. в. мн.-- XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бəк азербайджанська
бей білоруська
бей болгарська
бий казахська
беј македонська
бег пам’ятки єнісейсько-орхонської писемності
bej польська
бȅј сербохорватська
bej словацька
bey «пан» турецька
bej чеська
«старший» якутська
beg «тс.» ?
бей ?

бек «пан, князь»

запозичення з турецької мови;
тур. ст. beg «намісник», споріднене з тур. bey «пан», аз. бәк, каз. кирг. узб. бек «пан», є, очевидно, давнім запозиченням з китайської мови;
р. бр. бек, п. beg, bek, beh, ч. слц. beg, м. бег, схв. бȅг;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бегъ «пан у турків» (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бәк азербайджанська
бек білоруська
бек «пан» казахська
бек «пан» киргизька
бег македонська
beg польська
bek польська
beh польська
бȅг сербохорватська
beg словацька
beg «намісник» турецька
bey «пан» турецька
бек «пан» узбецька
beg чеська
beg «намісник» ?
бек ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України