BE — ЕТИМОЛОГІЯ
бе (вигук для відтворення крику кози або вівці)
загальнослов’янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. bẽ, лат. bee, гр. βη, нвн. bäh і т. д;
р. [бе́кать], п. be, beczeć, ст. bekać, ч. слц, bé, вл. be, bjekać «бекати, кричати», болг. бе́е, м. бе, схв. бê, бȇкати, слн. bê;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́вкати
«бекати»
(про овець)
бе́кало
«хто погано говорить»
бе́кати
«кричати, як коза або вівця; погано говорити»
бекота́ть
«бекати»
бечати
«мекати»
(про козу)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бе́е | болгарська |
| be «бекати, кричати» | верхньолужицька |
| bjekać «бекати, кричати» | верхньолужицька |
| βη | грецька |
| bee | латинська |
| bẽ | латиська |
| бе | македонська |
| bäh | нововерхньонімецька |
| be | польська |
| beczeć | польська |
| бе́кать | російська |
| бê | сербохорватська |
| bê | словенська |
| бȇкати | українська |
| слц | чеська |
| bé | чеська |
| д | ? |
| bekać | ? |
бе (вигук для вираження огиди)
загальнослов’янське утворення афективного характеру;
р. бя (вигук гидливості), бяка «бека», п. be, ч. bakaný, bekaný (дит.) «гидкий», [be’] «тс.», слц. baka «гидота», вл. bak «гидкий», слн. bàk (дит.) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́ка
«гидота»
(дит.)
бецькати
«тс.»
бе́ця
«тс.»
бецяти
«какати»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bak «гидкий» | верхньолужицька |
| be | польська |
| бя (вигук гидливості) | російська |
| baka «гидота» | словацька |
| bàk «тс.» (дит.) | словенська |
| бяка «бека» | українська |
| be' «тс.» | українська |
| bakaný «гидкий» (дит.) | чеська |
| bekaný «гидкий» (дит.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України