BAN — ЕТИМОЛОГІЯ

бана́льний

запозичення з французької мови;
фр. banal «звичайний, банальний», яке спочатку означало «належний сюзеренові», потім «спільний для жителів села», потім «загальний, без оригінальності», походить від франк. ban «відозва сюзерена до жителів (зокрема, для створення війська)», спорідненого з двн. ban «наказ, заборона», псл. bajali «мовити», укр. ба́яти;
р. бана́льный, бр. бана́льны, п. вл. banalny, ч. banální, слц. banálny, болг. м. бана́лен, схв. бàнāлан, слн. banálen;
Фонетичні та словотвірні варіанти

банальщина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бана́льны білоруська
бана́лен болгарська
banalny верхньолужицька
ban «наказ, заборона» давньоверхньонімецька
бана́лен македонська
banalny польська
bajali «мовити» праслов’янська
бана́льный російська
бàнāлан сербохорватська
banálny словацька
banálen словенська
ба́яти українська
ban «відозва сюзерена до жителів (зокрема, для створення війська)» франкська
banal «звичайний, банальний» французька
banální чеська
означало «належний сюзеренові» ?
потім «спільний для жителів села» ?
потім «загальний, без оригінальності» ?

бані́т «вигнанець»

запозичення з польської мови;
n. banita «вигнанець», bannita, banit, bannit, bandyta «тс.» через іт. ст. bandito «вигнанець», похідне від bando «оголошення; вигнання з країни», пов’язується з нвн. Bann «вигнання», двн. ban «наказ або заборона під страхом кари», спорідненим з лат. fāri «говорити», псл. bajati, укр. ба́яти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бани́та «тс.»
бані́та
банітува́ти «шельмувати, лаяти»
бані́ція «вигнання з країни, зіслання»
збагнітува́ти «зганьбити, зіпсувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ban «наказ або заборона під страхом кари» давньоверхньонімецька
bandito «вигнанець» італійська
fāri «говорити» латинська
Bann «вигнання» нововерхньонімецька
bajati праслов’янська
ба́яти українська
banita «вигнанець» ?
bannita ?
banit ?
bannit ?
bandyta «тс.» ?
bandito «вигнанець» ?
bando «оголошення; вигнання з країни» ?

ба́яти «розповідати; ворожити»

невірно пов’язується (напр., Sławski І 25; Шанский ЭСРЯ І 2, 65) з лит. bóti «звертати увагу», яке походить від п. dbać чи бр. дбаць і не має приписуваного йому іноді при перекладі значення «питати»;
з іє. *bhā-;
псл. bajati;
споріднене з дінд. bhánati «говорить», sabhā «збори», лат. fārī «говорити», гр. φημί (дор. φᾱμί) «говорю». вірм. ban «слово, мова», пн.-фриз. bālen «говорити», дангл. bōian «хвалитися»;
р. ба́ять «говорити», бр. [ба́иць] «говорити, базікати, плести нісенітницю», др. баяти «розповідати байки; чарувати», п. bajać «розповідати казки; базікати, вигадувати», ч. bájiti «розповідати казки», ст. báti, baju «тс.», слц. báj «міф», bájka «байка», вл. заст. bać «розповідати казки, говорити нісенітницю», нл. bajaś «базікати, розповідати казки», болг. ба́я «замовляю, ворожу», м. бае, схв. бȁјати «тс.», слн. bájati «базікати, заклинати, ворожити, пророкувати», [bajúlje] «якісь дитячі пісні», стсл. багати «розповідати байки, замовляти, заворожувати, заклинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ба́єчний
ба́єчник «тс.»
бай «казкар»
байба́й (приспів колискової пісні)
ба́йка
байка́р
байка́рство
ба́йкати «розповідати (писати) байки; балакати»
байки́й «говіркий»
байківниця «збірник казок і легенд»
байко́ «казкар, брехун»
ба́йла «ворожбит»
ба́йло «тс.»
байчар «балакун, базіка, пліткар»
ба́юба́ю
баю́лі «тс.»
баю́н «казкар, брехун»
бая́н «співець»
забая́ч «заклинач, ворожбит, знахар»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дбаць «питати» білоруська
ба́иць «говорити, базікати, плести нісенітницю» білоруська
ба́я «замовляю, ворожу» болгарська
bać «розповідати казки, говорити нісенітницю» верхньолужицька
φημί (дор. φᾱμί) грецька
bōian «хвалитися» давньоанглійська
bhánati «говорить» давньоіндійська
баяти «розповідати байки; чарувати» давньоруська
fārī «говорити» латинська
bóti «звертати увагу» литовська
бае македонська
bajaś «базікати, розповідати казки» нижньолужицька
dbać польська
bajać «розповідати казки; базікати, вигадувати» польська
bajati праслов’янська
ба́ять «говорити» російська
бȁјати «тс.» сербохорватська
báj «міф»«байка» словацька
bájka «міф»«байка» словацька
bájati «базікати, заклинати, ворожити, пророкувати» словенська
багати «розповідати байки, замовляти, заворожувати, заклинати» старослов’янська
bajúlje «якісь дитячі пісні» українська
bájiti «розповідати казки» чеська
*bhā- ?
sabhā «збори» ?
ban «слово, мова» ?
bālen «говорити» ?
báti «тс.» ?
baju «тс.» ?
bać «розповідати казки, говорити нісенітницю» ?

фон «сторонній шум, тріск у мікрофоні, телефоні тощо»

запозичення з грецької мови;
гр. φωνή «звук, голос», φημί «кажу, говорю» споріднені з лат. fārī «говорити», fāma «чутка», вірм. ban (род. в. bani) «вчення, слово», дінд. bhánati, псл. bajati «говорити, мовити», укр. ба́яти;
гр. φωνή зіставляється також зі стсл. звонъ, р. звон, укр. дзвін, алб. zë «голос», що походять з іє. *g̑hu̯on- (Frisk II 1009–1010);
р. бр. фон «тс.», п. fоn «одиниця виміру інтенсивності звука», слц. слн. fón «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
«голос» албанська
фон «тс.» білоруська
ban «вчення, слово» (род. в. bani) вірменська
φωνή «звук, голос» грецька
φημί «кажу, говорю» грецька
φωνή грецька
bhánati давньоіндійська
*g̑hu̯on- індоєвропейська
fārī «говорити» латинська
fāma «чутка» латинська
fоn «одиниця виміру інтенсивності звука» польська
bajati «говорити, мовити» праслов’янська
звон російська
фон «тс.» російська
fón «тс.» словацька
fón «тс.» словенська
звонъ старослов’янська
ба́яти українська
дзвін українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України