ANGELUS — ЕТИМОЛОГІЯ

тому здається можливим і виведення назви (Brückner 112; Фасмер І 561; Филин Образ. яз. 208; Schuster-Šewc Sl. Wortst. 19) з псл. *dęgylь (*dęglь), початково «рослина з сильною дією» (дягель здавна вживався як тонізуючий засіб), пов’язаного з р. [дя́глый] «здоровий», [дя́гнуть] «здоровішати, поправлятися»;

такому поясненню, малопереконливому з фонетичного боку, суперечать і факти ранньої фіксації слова в російських пам’ятках (Меркулова Очерки 59 – 60);

остаточно не з’ясоване;

деякі дослідники вважають слово видозміненим запозиченням з латинської мови (через посередництво німецької і польської, Преобр. І 210);

п. dzięgiel, ч. děhel пояснюють як результат видозміни нн. *de-engil «тс.» або нвн. die Engel (wurz) (Karłowicz SWO 144; SW I 654 – 655), (Wal)d-Engel(wurz) чи (Wil)de Engel(wurz) «тс.» (Machek ESJČ 113; Jm. rostl. 162), де міг відбутися перерозклад основ у процесі запозичення;

останні в свою чергу зводять до пізньолат. angelica «тс.», пов’язаного, очевидно, з лат. angelus «ангел»;

р. дя́гель «Archangelica; [дудник]», [дя́гил, дя́гля, дягли́, дяги́льница, дягло́вник, де́гель, ди́гель, ди́дель, дидиля́, дедю́льки, ги́гель], ст. дягил, дягиль, дигиль, дягель (з XV ст.), бр. дзя́гіль «тс.», п. dzięgiel «дудник», ст. dzięgil «тс.; хвороба коней, худоби», ч. děhel «дудник», ст. děhýl, вл. dźehel «тс.»;

запозичення з угорської мови;

уг. angyal «ангел», можливо, через посередництво слов’янських мов, зводиться до лат. angelus, яке походить від гр. ἄγγελος «тс.»;

фонетична видозміна запозиченого з німецької мови (wilde) Angelikа, яке виникло на основі наукової назви Angelica, похідної від лат. angelus «ангел» (рослині приписували чудодійну лікувальну силу);

ч. andělica (бот.) «дягель, Angelica», схв. анђелика «дягель лісовий», слн. angélika «дягель»;