ANA — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. vъnukъ ‹*onukъ ‹ *onoukъ;

споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. ane «дід, предок», enel «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус. ane «баба», лит. anýta «свекруха», афг. anā «бабуся», хет. annaš «мати», hannaš «бабуся», лікійськ. xñna «тс.»;

іє. *an-‹*han«предок», звідки, можливо, також дінд. sána «старий», ав. hana «тс.», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. senas «тс.»;

у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також);

значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва;

висловлювалась також думка (Vaillant RÉS 11, 206) про зв’язок з дінд. anváṅ «наступний», похідним від ánu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс.»;

припущення, що укр. ону́к є прямим рефлексом псл. *onukъ (Ильинский РФВ 65, 227–228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озва́р] з узва́р;

р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. ỳнук, слн. vnúk;

гр. Ἄννα походить від гебр. Hānna^h, яке пов’язується з основою ḥānán «він був милостивий, виявляв ласку»;

через старослов’янську мову запозичене з грецької;

р. бол г. м. Анна, бр. Ганна, п. нл. Anna, ч. Anna, Hana, вл. Hana, схв. Ана, слн. Ana, стсл. Анна, Ана;

псл. na;

споріднене з прус. na «на, згідно, по», no «тс.», лит. nuõ «від, з», лтс. nùo (na) «тс.», гр. ἄνω «вгору, нагору», ἀνά «вгору, вгорі, на», лат. an- «вгору», ав. ana «через, вздовж», гот. двн. ana «на, в, проти», нвн. an «на»;

іє. an, anō, nō;

р. бр. др. болг. м. схв. на, на-, п. ч. слц. вл. слн. na, na-, стсл. на, на-;

припускається можливість походження псл. on- з префікса о- і вставного -n-;

префікс on-, можливо, походить від іє. *an- «на», звідки також лат. an-, гр. ἀνα-, гот. ana «тс.», або, що менш імовірно, від іє. *on- «в», звідки гр. ἐν, лат. in;

псл. *onutja, очевидно, префіксальне похідне від дієслівної основи *-outei, що збереглася у поєднанні з іншими префіксами (псл. ob-uti, укр. [обу́ти], взу́ти) і зводиться до іє. *eu-/ou- «надягати»;

р. ону́ча, бр. ану́ча, п. слц. onuca, ч. onuce, ст. onuče, схв. [onuća], слн. onúča «тс.», стсл. оноушта «взуття, сандалія»;

запозичене, можливо, через російське і давньоруське посередництво, зі старослов’янської мови;

стсл. пѫчина «море, відкрите море» споріднене з схв. пу̏котина «тріщина», слн. póka «тріск, щілина, тріщина», укр. пу́кати «тріскатися»;

спроба пов’язати з дінд. páñkaḥ «мул, болото», гот. fani «мул», двн. fenna «болото», прус. pannean, гол. ana «тс.» (Uhlenbeck 151) викликає сумнів;

р. пучи́на, др. пучина «море; затока; пучина; простір; невичерпне джерело; дно корабля»;

іє. *an-, *on-, *en-, *n̥-;

псл. *ǫ-, *on- (перед голосними);

пов’язане з ав. ana «на, через», гот. ana «на», гр. ἀνά «на; вгору; уздовж», лат. an-(hēlō);

зіставляється також із прус. en «в», лит. į˜ [in], лтс. ìe-, двн. н. in, лат. in (en), гр. ἐν;

р. у- (уво́з, удо́л «низина», уто́к, у́тлый), бр. у- (уто́к), др. оу-, у- (оувозъ, удоль «долина; яма»), р.-цсл. ѫ- (ѫчьрмьнъ «червонуватий»), п. wą- (wądoł «вузька заглибина», wątły «слабкий»), ч. слц. ú- (úvoz; ч. útlý, слц. útly), вл. wu- (wutły «стомлений; слабкий»), болг. въ- (въ́тък «уток»), схв. у- (у̀долина, у̀до̄е «гірська долина»), слн. vo- (votel), стсл. ѫ- (ѭ-) (ѫтьлыи, ѭродъ);

запозичення з церковнослов’янської мови;

цсл. ѫдоль «долина; юдоль», ѫдолъ, ѭдоль, ѫдольѥ, ѭдолиѥ «тс.» походить із псл. ǫdolъ (ǫdolь), ǫdolьje, утвореного від dolъ (*dolь, укр. діл) за допомогою приіменного префікса *ǫ- (‹ іє. *an- «на», пор. ав. ana «на, через», гот. ana «на», гр. ἀνά «на, вгору, уздовж», лат. an- «на»);

р. бр. юдо́ль (заст.) «долина, рівнина, якесь місце; місце страждань; горе, скорбота», др. юдоль «долина (також перен.)», п. wądół «яр», ч. údolí «долина; (перен.) юдоль», заст. údol «тс.», слц. údolie «долина; (перен.) юдоль; місцевість уздовж річки в гірському краю», (рідк., поет.) údol «тс.», вл. wudolina «долина», wudólčk «вижолобина; западина», болг. юдо́л «юдоль», слн. ст. odol «долина»;