ALLURE — ЕТИМОЛОГІЯ

оформлене слов’янським суфіксом запозичення з тюркських мов;

пор. тур. alır «візьме, відніме», кипч. алгыр «спритний, хижий», уйг. al «хитрощі, обман», які зводяться до спільнотюркського кореня ал- «брати»;

менш імовірне з огляду на поширеність слова у східних російських говорах припущення (Matzenauer LF 7, 2) про зв’язок з англ. allure «спокуca», allurer «спокусник»;

р. [алы́рник, алы́рщик, алыр (а), алырить];

запозичено через посередництво російської мови з французької;

фр. allure «хода, хід; темп» є похідним від aller «іти»;

р. аллю́р, бр. болг. алю́р, ч. allura, alura, схв. àлūр;

очевидно, пов’язане з р. заст. аллю́ра «манера», яке походить від фр. allure «хода, виправка, манера, вигляд»;