ALE — ЕТИМОЛОГІЯ

а́ле́ (сполучник)

результат злиття сполучника а та обмежувальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах;
зіставлення з гр. ἀλλά «але» (Machek ESJČ 35) необґрунтоване;
р. [але́], бр. але́, п. ч. слц. вл. нл. ale, болг. [але], схв. [ale];
Фонетичні та словотвірні варіанти

але (XIV ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
але́ білоруська
але болгарська
ale верхньолужицька
ἀλλά «але» грецька
ale нижньолужицька
ale польська
ale сербохорватська
ale словацька
ale чеська
а ?
ле ?
але́ ?

але (питальна і ствердна частка; вигук)

результат злиття частки (або вигуку) а та частки ле, що тепер виступає лише в діалектах;
р. болг. [але́], бр. але́, п. ч. слц. вл. нл. ale, схв. [ȁlé];
Фонетичні та словотвірні варіанти

але (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
але́ білоруська
але́ болгарська
ale верхньолужицька
ale нижньолужицька
ale польська
але́ російська
ȁlé сербохорватська
ale словацька
ale чеська
а ?
ле ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України