ALE — ЕТИМОЛОГІЯ
а́ле́ (сполучник)
результат злиття сполучника а та обмежувальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах;
зіставлення з гр. ἀλλά «але» (Machek ESJČ 35) необґрунтоване;
р. [але́], бр. але́, п. ч. слц. вл. нл. ale, болг. [але], схв. [ale];
Фонетичні та словотвірні варіанти
але
(XIV ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
але́ | білоруська |
але | болгарська |
ale | верхньолужицька |
ἀλλά «але» | грецька |
ale | нижньолужицька |
ale | польська |
ale | сербохорватська |
ale | словацька |
ale | чеська |
а | ? |
ле | ? |
але́ | ? |
але (питальна і ствердна частка; вигук)
результат злиття частки (або вигуку) а та частки ле, що тепер виступає лише в діалектах;
р. болг. [але́], бр. але́, п. ч. слц. вл. нл. ale, схв. [ȁlé];
Фонетичні та словотвірні варіанти
але
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
але́ | білоруська |
але́ | болгарська |
ale | верхньолужицька |
ale | нижньолужицька |
ale | польська |
але́ | російська |
ȁlé | сербохорватська |
ale | словацька |
ale | чеська |
а | ? |
ле | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України