AGO — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з німецької мови через російське і польське посередництво, про що свідчить подвійний наголос;

похідне аге́нтство утворено в російській мові на основі запозичення;

нім. Agént, Agentúr походять від фр. agent, agenture, які, в свою чергу, пов'язуються з лат. agens, agentis «адвокат», похідним від ago «дію, веду, жену», спорідненого з гр. ἄγω «жену, веду», дінд. ájati «жене», дісл. aka «їхати»;

р. бр. болг. м. аге́нт, агенту́ра, п. ч. agent, agentura, слц. agent, agentúra, вл. àgent, схв. агент, агенту́ра, слн. agènt, agentúra;

запозичено, очевидно, через польську мову з французької;

фр. agonie «агонія», в свою чергу, запозичено з пізньолатинської;

лат. agōnia «туга, томління, почуття страху», agōn «передсмертні зусилля» походять від гр. ἀγωνία «боротьба, змагання», ἀγων «тс.», утворених від дієслова ἄγω «жену, веду, іду», спорідненого з лат. ago «жену, веду», дінд. ájatі «жене, веде»;

р. болг. аго́ния, бр. аго́нія, п. agonia, ч. agónie, слц. agónia, вл. agonija, м. агонија, схв. агòнија, слн. agoníja;

перші два слова відповідні до нім. agrár «земельний, аграрний», Agrárier «великий землевласник; член аграрної партії», утворених за посередництвом фр. agraire «аграрний» на основі лат. agrārius, похідного від лат. ager «поле, земля», спорідненого з гр. αγρός «поле», гот. akrs, двн. ackar, нвн. Acker «тс.» і пов'язаного з лат. ago «веду, жену»;

агра́рник, українське похідне від агра́рний, утворене за зразком рос. агра́рник;

р. агра́рный, бр. агра́рны, п. вл. agrarny, ч. agrární, слц. agrárny, болг. агра́рен, м. аграрен, схв. àгрāрнū, слн. agráren;

запозичення з грецької мови;

гр. ἀξίωμα «аксіома» пов’язане з ἀξιόω «визнаю, стверджую щось як достовірне», що походить від прикметника ἄξιος «значний, вартий», пов’язуваного з дієсловом ἄγω «важу, жену», спорідненим з лат. ago «жену, веду»;

р. болг. аксио́ма, бр. аксіёма, п. aksjomat, ч. axióm, axióma, слц. axióma, вл. aksiom, м. аксиома, аксиом, схв. аксùōм, слн. aksióm;

запозичення з латинської мови;

лат. actus «дія» походить від ago «дію»;

р. бр. болг. м. акт, п. ч. слц. вл. akt, схв. ȁкт, слн. ákt;

лат. actum «розпорядження, протокол» утворено від ago «дію»;

запозичено з латинської мови через посередництво польської;

р. бр. болг. акт, п. ч. слц. akt, вл. akta, схв. ȁкт, слн. ákt;

недавнє запозичення з російської мови;

р. акти́в походить від фр. actif «діяльний», пов’язаного з лат. actīvus «тс.», утвореним від ago «дію»;

бр. акты́ў, п. aktyw, ч. aktiv, слц. aktív, вл. aktiw, болг. м. акти́в, схв. àкти́в, слн. aktíva;

український наголос, відмінний від латинського та польського, встановився, очевидно, під впливом рос. актёр з фр. acteur;

лат. actor «виконавець, актор» пов’язане з ago «дію»;

запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської;

р. актёр, бр. акцёр, п. aktor, ч. (заст.) слц. aktér, болг. актьо́р, м. акт, схв. àктĕр, слн. aktêr;

через польську мову запозичено з латинської;

лат. actuālis «діяльний» є похідним від actus «акт, дія», пов’язаного з ago «дію»;

сучасне значення «важливий на цей час» з’явилося у французькій мові в XVIII ст;

р. актуа́льный, бр. актуа́льны, п. вл. aktualny, ч. aktuální, aktuelní, слц. aktuálny, болг. актуа́лен, м. актуе́лен, схв. ȁктуāлан, ȁктуēлан, слн. aktuálen;

сумнівне припущення (Фасмер І 67) про можливість запозичення слова російською мовою з німецької;

запозичено з французької мови через посередництво російської;

фр. actionnaire «акціонер» утворено від action «дія, акція», що зводиться до лат. actio, -ōnis «дія», пов’язаного з дієсловом ago «дію»;

значення фінансового терміна фр. action набуло завдяки зближенню з словом actif «актив, готівка»;

р. болг. м. акционе́р, бр. акцыяне́р, п. akcjonariusz, ч. akcionář, слц. слн. akcionár, вл. akcionar, схв. акциòнāр;

запозичено з латинської мови, очевидно, через посередництво польської;

лат. actio, -ōnis є суфіксальним утворенням від дієслова ago «дію»;

р. болг. а́кция, бр. а́кцыя, n, akcja, ч. akce, слц. akcia, вл. akcija, м. акција, схв. àкција, слн. ákcija;

запозичено через російську мову з французької;

фр. antagonisme походить від гр. ἀνταγώνισμα «боротьба, опір», утвореного з префікса ἀντί- «проти-» і основи дієслова ἀγωνίζομαι «борюсь, змагаюсь», похідного від іменника ἀγων «боротьба, змагання», пов’язаного з дієсловом ἅγω «веду, жену», спорідненим з лат. ago «тс.»;

р. антагони́зм, бр. антаганізм, п. вл. antagonizm, ч. antagonismus, слц. antagonizmus, болг. антагони́зъм, м. антагони́зам, схв. антагонùзам, слн. antagonízem;

обидва припущення позбавлені достатніх підстав;

припускався (Iljinskij PF 11, 186–187) перерозподіл гіпотетичного дієслова *obazati (з префікса ob՝ і кореня, наявного в лат. ago «жену», гр. ἄγω «тс.», ав. azaiti «жене»);

зіставлялося (Горяев 9) з нвн. Bánse «амбар», дісл. bas «хлів»;

пор. тат. кар. баз «яма, льох», калм. бас «скотний двір»;

запозичення з тюркських або калмицької мов;

р. баз «двір, [скотний двір]»;

негативного значення слово демаго́г набуло ще в давньогрецькій мові;

запозичення з грецької мови;

гр. δημαγωγός «народний вождь; демагог» є складним утворенням з основ іменника δημος «народ, країна», спорідненого з дірл. dam «натовп; послідовник», дкімр. dauu «залежний, підлеглий», кімр. daw(f) «зять», дкорн. dof «тс.», і прикметника ἀγωγός «ведучий», пов’язаного з ἄγω «веду, жену», спорідненим з лат. ago «тс.»;

р. болг. м. демаго́г, бр. дэмаго́г, п. ч. вл. demagog, слц. слн. demagóg, схв. демàгог;

запозичення з латинської мови;

лат. exāmen (род. в. exāminis) «рій (перев. бджіл); стрілка терезів, ваги; (перен.) зважування; іспит; дослідження» виникло з первісного *eks-ag-smen букв. «виганяння (бджіл для утворення рою); зрушення з рівноваги стрілки ваги», що складається з префікса ex- і суфіксальної основи *agsmen від дієслова ago «жену»;

р.-бр. экза́мен, п. ekzaimin, ekzamen, ч. examen, слц. exámen, вл. eksamen, болг. екза́мен, схв. егза́мен, слн. eksámen;

запозичено, можливо, через польське посередництво, з латинської мови;

лат. nāvigātio «судноплавство» пов’язане з nāvigo «пливу на судні», утвореним з основ іменника nāvis «судно» і дієслова ago «жену, веду», як і дінд. nāvājaḥ «човняр», ав. navāza-, гр. ναυηγός «тс.»;

р. болг. навига́ция, бр. навіга́цыя, п. nawigacja, ч. navigace, слц. navigácia, м. схв. навига́циja, слн. navigácija;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. fatyga, як і схв. фа̀тӣга, фатигирати, слн. fatigacíja, походить (можливо, через посередництво іт. fatica, ст. fatiga або фр. fatigue) від лат. *fatīga, зворотного утворення від fatīgo «стомлюю, непокою», що виникло з *fati-agos › *fati-igos «виснажливий», перший компонент якого, можливо, споріднений з famе̄s «голод», а другий пов’язаний з ago «веду, жену»;

бр. [фаты́га] «неспокій, клопіт», ст. фатыкги (1540);

рум. rumegá (молд. румега́) «жувати, жувати жуйку» походить від лат. rūmigāre (rūmigo) «пережовувати жуйку», що виникло з основ іменника rūma «рубець (відділ шлунка жуйних тварин); сосок», очевидно, спорідненого з дінд. rōmanthaḥ «пережовування», і дієслова ago (agere) «рухати, гнати» (за аналогією до remigāre «веслувати» – з remex «весло» і agere «рухати»);

запозичення з румунської і молдавської мов;

п. [rumygać] «повільно, з труднощами їсти», ч. [rumigat’] «пережовувати», слц. rumigat’ «жувати з хрускотом»;