ЭТОТ — ЕТИМОЛОГІЯ

есе́ «оце»

псл. *e-se «оце», вказівний займенник, утворений сполученням колишньої вказівної частки е(пор. болг. м. е «он там», схв. ȇ «ось»), наявної в р. э́тот, дінд. a-sáu «той», a-dáḥ «те», гр. ἐ-κεĩ «там», ἐ-κεĩνος «кожний», лат. e-quidem «звичайно», оск. e-tanto, умбр. e-tantu «така», гот. i-bai, i-ba (питальна частка), дангл. дісл. ef «чи, коли» (іє. *е-), та займенника сей у формі середнього роду (се);
слн. [esej] «цей», стсл. есе, ѥсе «ось»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
i-bai готська
ἐ-κεĩ «там» грецька
ef «чи, коли» (іє. *е-) давньоанглійська
a-sáu «той» давньоіндійська
ef «чи, коли» (іє. *е-) давньоісландська
e-quidem «звичайно» латинська
e-tanto оскська
*e-se «оце» праслов’янська
э́тот російська
esej «цей» словенська
есе «ось» старослов’янська
ѥсе «ось» старослов’янська
e-tantu «така» умбрська
е «он там»«ось» (пор. болг. м. е «он там», схв. ȇ «ось») ?
a-dáḥ «те» ?
ἐ-κεĩνος «кожний» ?
i-ba (питальна частка) ?
сей (се) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України