ХЛЫСТ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з польської мови;

п. łobuz «пустун, шибеник; нікчема, гультяй», [łobus] «тс.» (звідки й ч. [lobus] «гультяй») пов’язується з łobuzie «зарослі, бур’яни» і зіставляється у семантичному плані з словами на позначення дерева, бур’янів, пенька, зілля, які у переносному значенні стосуються людей (як р. хлыст «гнучка лозина; пройдисвіт, волоцюга», укр. пень, п. pién);

основою для перенесення є значення «щось погане, непотрібне»;

східнослов’янське утворення, пов’язане з хлиста́ти (пор. свист і свиста́ти);

через чергування голосних споріднене з хлюст;

р. бр. хлыст «тс.»;

сумнівна спорідненість з р. хлыст (Bкüсkner KZ 42, 349; Горяев 397–398);

непереконливе зіставлення з дінд. khaṇḍás «шматок» (Реdersen IF 5, 388), з дісл. hlunnr «коток під судно» (Uhlenbeck IF 17, 98; Trautmann у Фасмера, IV 246);

менш імовірне припущення, що псл. xlǫdъ утворене від *klǫdъ шляхом експресивної спірантизації k- (Machek ESJČ 200);

споріднене з лтс. sklañda(s) «жердка», лит. sklandà «ворина, тичина»;

пов’язане чергуванням голосних із xlę-, укр. хля́нути;

псл. хlǫdъ «хлудина, прут»;

р. хлуд, [хлут], бр. хлуд, [хлудзі́на], др. хлудъ, п. chłęd, chłǫd «прут, різка», ч. chloud «дрючок, палиця», полаб. chlǫd «тс.», схв. чак. хлу́д «прут, лозина; рубель для сіна», слн. hlîd «перепона, шлагбаум», стсл. хлѫдъ;