УНЫЛЫЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
унива́ти «сумувати, впадати у відчай»
похідне утворення від ни́ти «виражати незадоволення» (з давнім розширенням кореня, пор. ви́ти – завива́ти і под.);
р. уныва́ть «сумувати, впадати у відчай; блякнути, замирати (про природу)», уны́ть «тс.», уны́лый, бр. [уны́ць] «засохнути, висохнути, втратити життєві сили; пережити, перетривожитися; перен. пройти (про час)», др. оуныти «засумувати», ч. unylý «сумний», болг. уни́вам «сумувати», стсл. оуныти «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уни́ванє
«сумування; слабкодухість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уны́ць «засохнути, висохнути, втратити життєві сили; пережити, перетривожитися; перен. пройти (про час)» | білоруська |
| уни́вам «сумувати» | болгарська |
| оуныти «засумувати» | давньоруська |
| уныва́ть «сумувати, впадати у відчай; блякнути, замирати (про природу)» | російська |
| уны́ть «тс.» | російська |
| уны́лый | російська |
| оуныти «тс.» | старослов’янська |
| ни́ти «виражати незадоволення» (з давнім розширенням кореня, пор. ви́ти -- завива́ти і под.) | українська |
| unylý «сумний» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України