ТАКИМ ЧИНОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
чин «діяльність, дія, праця; спосіб, прийом, за допомогою яких щось здійснюється» (заст.)
у виразах головни́м чи́ном «головно, переважно»;
псл. činъ «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія»;
іє. *u̯ei̯-n-u- / u̯ei̯-n-o-, похідне від дієслівної основи *u̯ei̯(ǝ)- «лежати; класти»;
споріднене з дінд. cinṓti «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню», перс. čīdan «нагромаджувати», гр. ποιέω «роблю, створюю, споруджую»;
первісне значення мало бути «накладання верствами, порядкування» → «порядок, належний, слушний спосіб; обряд»;
р. чин «порядок (виконання чогось)», бр. чын (у виразах такі́м чы́нам «таким чином», найле́пшым чы́нам «у найкращий спосіб», гало́ўным чы́нам «головним чином» і под.), др. чинъ «порядок; правило; статут», п. czyn «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання», ч. слц. вл. čin «учинок, дія», нл. cyn «дія», м. чин «учинок, дія», схв. чи̑н «тс.», слн. (заст.) čín «учинок», стсл. чинъ «порядок; статут»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пе́ршим чи́ном
«передусім, спочатку»
таки́м чи́ном
«так СУМ; [церемоніал Нед]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чын (у виразах такі́м чы́нам «таким чином», найле́пшым чы́нам «у найкращий спосіб», гало́ўным чы́нам «головним чином» і под.) | білоруська |
| čin «учинок, дія» | верхньолужицька |
| ποιέω «роблю, створюю, споруджую» | грецька |
| cinṓti «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню» | давньоіндійська |
| чинъ «порядок; правило; статут» | давньоруська |
| *u̯ei̯-n-u- | індоєвропейська |
| чин «учинок, дія» | македонська |
| cyn «дія» | нижньолужицька |
| čīdan «нагромаджувати» | перська |
| czyn «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання» | польська |
| činъ «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія» | праслов’янська |
| чин «порядок (виконання чогось)» | російська |
| н «тс.» | сербохорватська |
| čin «учинок, дія» | словацька |
| čín «учинок» (заст.) | словенська |
| чинъ «порядок; статут» | старослов’янська |
| čin «учинок, дія» | чеська |
| *u̯ei̯(ǝ)- «лежати; класти» | ? |
| бути «накладання верствами, порядкування» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України