СУБ'ЄКТ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з німецької мови;

нім. Subjékt, як і бр. ст. субъектум (1722), походить від лат. subjectum (грам.) «підмет» (спочатку «підкладене; те, що лежить в основі»), субстантивованої форми середнього роду від subjectus, дієприкметника мин. ч. від дієслова subicere (subjicere) «підпорядковувати; включати, охоплювати» (букв. «кидати вниз, донизу»), утвореного за допомогою префікса sub- «під-» від дієслова jacere «кидати, жбурляти»;

лат. subjectum, можливо, є калькою гр. ὐποϰείμενον «підмет; суб’єкт» (букв. «що лежить, знаходиться внизу»);

р. субъе́кт, бр. суб’е́кт, п. ч. слц. вл. subjekt, болг. субе́кт, м. субjект, схв. су̀бjек(а)т, слн. subjékt;

запозичення з французької мови;

фр. sujet «тема, предмет» походить від лат. subjectum «підмет», до якого зводиться й укр. суб’є́кт;

р. сюже́т, бр. сюжэ́т, ч. sujet, syžet, слц. вл. sujet, болг. сюже́т, си́же, м. сиже́, схв. сѝже, слн. sižé, sujet;