СТРУП'Я — ЕТИМОЛОГІЯ

струп «кірка на рані, що загоюється; [наріст на плоді; білий грибок, лишай на неврожайній землі О]»

псл. strupъ «струп», пов’язане чергуванням голосних із [strъp(ъ)tъ] «шершавість, шорсткість»;
дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані;
здебільшого зіставляється з двн. strūbēn «стояти нерухомо, клякнути; стовбурчити; випрямляти», strūbеn «піднімати, здиблювати», днн. снн. strūf «скуйовджений», свн. strup, strub, гол. stroef «тс., кудлатий», гр. στρυφνός «терпкий; гострий, різкий; похмурий, хмарний», що продовжують іє. *streubh-/strū˘bh-/streup-/ strū˘p- «щось стиснуте, жорстке, тверде», пов’язане з *streu-, очевидно, похідним від *stеr- «нерухомий; закляклий; твердий, жорсткий» (Ильинский РФВ 69, 16–18; Kluge–Mitzka 756; Vries NEW 711; Frisk II 811–812; Persson Beitr. 445, 865; Torp 504);
тлумачиться також як рефлекс *srupъ з вставними -t-, що зближується з гр. ῥύπος «грязь, бруд», ῥυπάω «бути забрудненим» і далі виводиться від іє. *sroup-/sreup- «покритий струпами бруд на тілі» (Sławski SO 18, 255; Solmsen KZ 37, 600–601; Frisk II 665–666; Pokorny 1004);
досить переконливим є припущення рухомого *s- і зіставлення псл. *srupъ з лит. raũpas «віспа», rauplė˜, raupaĩ «тс., висип», raũpsas «проказа», лтс. raupa «гусяча шкіра», нім. Rufe «струп» (Machek ESJČ 584; Slavia 16, 190; LF 68, 100; Holub–Lyer 454; Fraenkel 707);
менш обґрунтовані зближення з п. strzęp «клапоть» (Brückner 521, 522–523), з дісл. hriúfr «грубий, нерівний; прокажений», hrufa «парші, струп», двн. (h)ruf «тс.», спорідненими з лит. kraupùs «шерехатий, нерівний», лтс. kŗaũpa «струп, бородавка», р. крупа́ (Uhlenbeck PBrB 26, 307; Agrell Zur baltoslavischen Lautgeschichte 29);
р. бр. болг. м. струп, др. струпъ «рана; струп», п. ч. слц. strup, вл. trup «струп», нл. tšupk, [strup] «тс.», схв. стру̑п «парші, струпи (на голові)», слн. strúp «отрута», стсл. строупъ «рана; струп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заструпи́тися
заструпі́ти
пристру́питися «покритися струпом»
приструпі́ти «тс.»
стру́п'я «струпи» (зб.)
струпа́к «замерзла грудка грязі на дорозі»
струпиня́стий «струпуватий»
струпі́ти «покриватися струпами»
струпки́й «струпуватий; [покритий замерзлою гряззю]»
стру́пко (у виразі [с. їхати] «їхати по замерзлій грязі»)
струпкува́тий
струпли́вий «струпуватий»
струпля́стий «покритий замерзлою гряззю»
стру́пний
струпо́к «верх, верхівка»
струпува́тий «покритий струпами; [покритий замерзлою гряззю; шерехуватий]»
струпува́то «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
струп білоруська
струп болгарська
trup «струп» верхньолужицька
stroef «тс., кудлатий» голландська
στρυφνός «терпкий; гострий, різкий; похмурий, хмарний» грецька
ῥύπος «грязь, бруд» грецька
strūbēn «стояти нерухомо, клякнути; стовбурчити; випрямляти» давньоверхньонімецька
hriúfr «грубий, нерівний; прокажений» давньоісландська
strūf «скуйовджений» давньонижньонімецька
струпъ «рана; струп» давньоруська
*streubh-/strū˘bh-/streup-/ strū˘p- «щось стиснуте, жорстке, тверде» індоєвропейська
*sroup-/sreup- «покритий струпами бруд на тілі» індоєвропейська
raupa «гусяча шкіра» латиська
kŗaũpa «струп, бородавка» латиська
raũpas «віспа» литовська
kraupùs «шерехатий, нерівний» литовська
струп македонська
tšupk нижньолужицька
Rufe «струп» німецька
strzęp «клапоть» польська
strup польська
strupъ «струп» праслов’янська
*srupъ праслов’янська
крупа́ російська
струп російська
п «парші, струпи (на голові)» сербохорватська
strup середньоверхньнімецька
strūf «скуйовджений» середньонижньонімецька
strup словацька
strúp «отрута» словенська
строупъ «рана; струп» старослов’янська
strup «тс.» українська
strup чеська
strъp(ъ)tъ «шершавість, шорсткість» ?
strūbеn «піднімати, здиблювати» ?
strub ?
*streu- ?
*stеr- «нерухомий; закляклий; твердий, жорсткий» ?
*srupъ ?
ῥυπάω «бути забрудненим» ?
*s- ?
rauplė˜ ?
raupaĩ «тс., висип» ?
raũpsas «проказа» ?
hrufa «парші, струп» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України