СПОНТАННЫЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
спонта́нний
запозичення з німецької або французької мови;
нім. spontán «спонтанний», фр. spontаné «тс.» походять від пізнього лат. spontāneus «добровільний, довільний», пов’язаного з лат. sponte «з дозволу; власною волею, добровільно; власними силами, сам собі», первісно аблатива від spōns «незалежна воля», очевидно, спорідненого з двн. spanst «спонукання, збудження, принада», spuon «заманювати, збуджувати», spanan «спокушати; обманювати», снідерл. гол. нвн. spannen «натягувати», псл. pęti, укр. п’я́сти́ та псл. pǫto, укр. пу́то, можливо, також з дінд. sphā́yatē «процвітає, гладшає», лит. spėˊti «встигати; мати час, дозвілля; мати спроможність», псл. spěti «уродитися, дозріти; прямувати, поспішати», укр. спі́ти «дозрівати, достигати»;
р. спонта́нный, бр. спанта́нны, п. spontaniczny, spontaneiczny, ч. spontánní, слц. spontánny, вл. spontany, болг. спонта́нен, м. спонтан, схв. спа̏нтāн, слн. spontán;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спонтані́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
спанта́нны | білоруська |
спонта́нен | болгарська |
spontany | верхньолужицька |
spannen «натягувати» | голландська |
spanst «спонукання, збудження, принада» | давньоверхньонімецька |
spuon «заманювати, збуджувати» | давньоверхньонімецька |
spanan «спокушати; обманювати» | давньоверхньонімецька |
sphā́yatē «процвітає, гладшає» | давньоіндійська |
spontāneus «добровільний, довільний» | латинська |
sponte «з дозволу; власною волею, добровільно; власними силами, сам собі» | латинська |
spōns «незалежна воля» | латинська |
spėˊti «встигати; мати час, дозвілля; мати спроможність» | литовська |
спонтан | македонська |
spontán «спонтанний» | німецька |
spannen «натягувати» | нововерхньонімецька |
spontaniczny | польська |
spontaneiczny | польська |
pęti | праслов’янська |
pǫto | праслов’янська |
spěti «уродитися, дозріти; прямувати, поспішати» | праслов’янська |
спонта́нный | російська |
спòнтāн | сербохорватська |
spannen «натягувати» | середньонідерландська |
spontánny | словацька |
spontán | словенська |
п'я́сти́ | українська |
пу́то | українська |
спі́ти «дозрівати, достигати» | українська |
spontаné «тс.» | французька |
spontánní | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України