СЛЫШАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. slyxati (ітератив), slyšati ‹ *slyxēti, slyxъ, пов’язані чергуванням кореневих голосних з *sluxati «слухати», slušati (‹*sluxēti), sluxъ «слух»;

споріднені з дінд. śrṓṣati «чує, слухає», śrúṣṭíḥ «слухняність», ав. a-srušti- «неслухняність», двн. hlosēn «слухати, слухатися», нвн. [losen] «слухати», láuschen «тс., прислухатися; підслухувати», днн. hlust «слух, вухо, слухання», лит. paklùsti «слухатися»;

р. слыха́ть, слы́шать, бр. [слыха́ць], слых, др. слышати, п. słychać, słyszeć, ч. slóchati, slyšeti, слц. slyšat’, вл. słyšeć, нл. słyšaś, схв. сли̏шати, слн. slíšati, стсл. слышати;