СЛЫШАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
слиха́ти «чути» (заст.)
псл. slyxati (ітератив), slyšati ‹ *slyxēti, slyxъ, пов’язані чергуванням кореневих голосних з *sluxati «слухати», slušati (‹*sluxēti), sluxъ «слух»;
споріднені з дінд. śrṓṣati «чує, слухає», śrúṣṭíḥ «слухняність», ав. a-srušti- «неслухняність», двн. hlosēn «слухати, слухатися», нвн. [losen] «слухати», láuschen «тс., прислухатися; підслухувати», днн. hlust «слух, вухо, слухання», лит. paklùsti «слухатися»;
р. слыха́ть, слы́шать, бр. [слыха́ць], слых, др. слышати, п. słychać, słyszeć, ч. slóchati, slyšeti, слц. slyšat’, вл. słyšeć, нл. słyšaś, схв. сли̏шати, слн. slíšati, стсл. слышати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зслихи
«глушина»
по́слих
«чутка»
слих
«слух, чутка»
(заст.)
слихи́
«скроні»
слиша́ти
«тс.»
сли́шка
«тс.; звістка, повідомлення»
сли́шно
«чутно»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
a-srušti- «неслухняність» | авестійська |
слыха́ць | білоруська |
слых | білоруська |
słyšeć | верхньолужицька |
hlosēn «слухати, слухатися» | давньоверхньонімецька |
śrṓṣati «чує, слухає» | давньоіндійська |
śrúṣṭíḥ «слухняність» | давньоіндійська |
hlust «слух, вухо, слухання» | давньонижньонімецька |
слышати | давньоруська |
paklùsti «слухатися» | литовська |
słyšaś | нижньолужицька |
losen «слухати» | нововерхньонімецька |
láuschen «тс., прислухатися; підслухувати» | нововерхньонімецька |
słychać | польська |
słyszeć | польська |
slyxati (ітератив) | праслов’янська |
*slyxēti | праслов’янська |
slyxъ | праслов’янська |
*sluxati «слухати» | праслов’янська |
slušati (‹*sluxēti) | праслов’янська |
sluxъ «слух» | праслов’янська |
slyšati | праслов’янська |
*sluxēti | праслов’янська |
slyšati | праслов’янська |
*sluxēti | праслов’янська |
слыха́ть | російська |
слы́шать | російська |
сли̏шати | сербохорватська |
slyšat' | словацька |
slíšati | словенська |
слышати | старослов’янська |
slýchati | чеська |
slyšeti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України