СВИРЕПЫЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. sverěръ, [svirěpъ];

дальші зв’язки неясні;

зіставлялося з лит. šiur̃pti «здригатися» (Fortunatov BB 3, 71; Преобр. ІІ 261; Mikl. EW 330), sarpãlius «забіякуватий півень» (Schmidt Vok. ІІ, 29, 67), з дісл. svàrr «важкий, жорстокий, сильний», гот. swērs «шанований», нвн. schwer «важкий», лит. svarùs «тс.» (Младенов 572; Slavia 2, 28–29; Brückner 536–537), з псл. sur-ov- «суворий» (Меркулова Очерки 75–78), з лат. verpus «підданий обрізанню» (Löwental ZfSlPh 8, 129), розкладалося на займенникову основу sve- «свій, сам» і дієслівну основу rěp- «чіплятися» (Machek ESJČ 595; Jm. rostl. 286; Nаše řeč 29, 112);

р. свире́пый «лютий», др. сверѣпъ «дикий, злий», свирѣпъ «тс.», ч. sveřepó «лютий, жорстокий», болг. свире́п «лютий», схв. свѝреп «тс.», стсл. сверѣпъ «дикий»;

можливо, пов’язане з укр. свирі́па «злісний польовий бур’ян», з яким важко боротися, а також з рос. свире́пый «дуже злий, лютий, жорстокий»;