РУНЫ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ру́ни «букви давньогерманських алфавітів» (одн. ру́на)
запозичення з німецької мови;
н. Rúne «рунічна літера, рунічний напис» споріднене з двн. гот. rūna «таємниця; письмо, руни», дангл. дісл. rūn «тс.», двн. rūnēn «шепотіти»;
р. бр. ру́ны, п. ч. слц. runy, болг. м. ру́ни, схв. ру́не, слн. rúne «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
руні́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ру́ны | білоруська |
| ру́ни | болгарська |
| rūna «таємниця; письмо, руни» | готська |
| rūn «тс.» | давньоанглійська |
| rūna «таємниця; письмо, руни» | давньоверхньонімецька |
| rūnēn «шепотіти» | давньоверхньонімецька |
| rūn «тс.» | давньоісландська |
| ру́ни | македонська |
| Rúne «рунічна літера, рунічний напис» | німецька |
| runy | польська |
| ру́ны | російська |
| ру́не | сербохорватська |
| runy | словацька |
| rúne «тс.» | словенська |
| runy | чеська |
ру́ни «народні карельські та фінські епічні пісні» (одн. ру́на)
запозичення з фінської мови;
фін. runo «пісня, вірш» через посередництво давніх скандинавських мов зводиться до гот. rūna «таємниця; письмо, руни»;
р. бр. ру́ны, п. runy «тс.», ч. runa «строфа пісні; пісня»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ру́ны | білоруська |
| rūna «таємниця; письмо, руни» | готська |
| runy «тс.» | польська |
| ру́ны | російська |
| runo «пісня, вірш» | фінська |
| runa «строфа пісні; пісня» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України