РУМ'ЯНИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне утворення від очи́стити;

назва зумовлена тим, що очиток використовували в народній медицині при болях у животі (Даль II 2020), а також, можливо, в косметиці для очищення шкіри, про що свідчать інші народні назви рослини: [молодень, молодильник, молодило, молодишник, моложай, рум’янило];

форма очи́ток виникла з [очисток] внаслідок деетимологізації;

р. очи́ток (з укр.);

псл. ruměnъ ‹ *rudměnъ «рум’яний, червонуватий» похідне від rudъ «рудий»;

споріднене з лит. raumuõ (род. в. -eñs, зн. в. raũmenį) «м’яз», лтс. raũmins «копчене м’ясо»;

необґрунтованими є зіставлення з лат. rūma «горло», rūmen «тс.», rūmāre «жувати жуйку», дінд. romanthaḥ «жуйка» (Uhlenbeck 255) і з лит. rumîkas «кінь, жеребець» (Loewentahl AfSlPh 37, 378);

р. румя́ный, бр. румя́ны, др. румяныи, п. rumiany, ч. ruměný, слц. (поет.) rumenný, болг. м. ру́мен, схв. ру̀мен «рум’яний», слн. rumèn «тс.; жовтий», стсл. роумhнъ «рум’яний»;

похідні утворення від прикметника рум’я́ний «червоний» через забарвлення квітів або використання рослин для фарбування в червоний колір;

р. румя́нка «синяк, степова рослина з пурпуровими квітами; [громовик; воловик; горобейник польовий, Lithospermum arvense]», [румя́нница] «громовик; горобейник польовий», бр. румя́нка «степова рослина з пурпуровими квітами», п. [rumianica] «громовик», ч. ruměnice, слц. rumenica «тс.», схв. ру̀мēнка «воловик, синяк», ру̀менāк «горобейник», румѐњача «громовик»;