РАЗНЫЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ра́зний «різний»
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. разьнъ, як і болг. м. ра́зен, схв. ра̑знӣ (тільки мн.) «різні, різноманітні», слн. rázen, закономірно відповідає укр. рі́зний;
р. ра́зный, др. разныи, разьныи, раздьныи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
разно́ція
«розходження»
ра́знощ
«всячина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́зен | болгарська |
| разныи | давньоруська |
| разьныи | давньоруська |
| раздьныи | давньоруська |
| ра́зен | македонська |
| ра́зный | російська |
| ра̑знӣ «різні, різноманітні» (тільки мн.) | сербохорватська |
| rázen | словенська |
| разьнъ | старослов’янська |
| рі́зний | українська |
рі́зний
псл. *orzьnъ, похідне від *orz- «роз-»;
р. ра́зный, заст. ро́зный, бр. ро́зны, др. розьныи «різний, відмінний, неоднаковий», п. rîżny, ч. různý, слц. rôzny, вл. rîzno «нарізно, різно», болг. м. ра́зен, схв. ра̑знӣ (тільки мн.) «різні, різноманітні», слн. rázen, стсл. разьíъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зрі́зна
на́різний
одрі́зне
«осторонь, збоку, окремо»
по́різно
по́розницею
рі́жний
ріжни́ти
«розрізняти Нед; ворогувати О»
ріжни́ця
«різниця»
ріжно́та
«різноманітність»
різнаці́я
«роз’єднання, різноголосся»
різни́ти
«роз’єднувати; (заст.) фальшивити (в хорі, оркестрі); [не бути у згоді, відокремлювати від чогось; (про рушницю) розсипати дріб]»
різни́ця
різно́ці́я
«розбіжність, розбрід»
різнь
«ворожнеча, розходження»
різня́
«різниця, відмінність, розбіжність, розрив»
ро́зний
«різний»
ро́зниця
(у виразі у розницю «окремо, нарізно, вроздріб»)
розня́
«різнь»
розрі́знений
розрі́знювальний
розрізня́льний
розрозни́ти
«розігнати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́зны | білоруська |
| ра́зен | болгарська |
| rózno «нарізно, різно» | верхньолужицька |
| розьныи «різний, відмінний, неоднаковий» | давньоруська |
| ра́зен | македонська |
| różny | польська |
| *orzьnъ | праслов’янська |
| *orz- «роз-» | праслов’янська |
| ра́зный | російська |
| ро́зный | російська |
| ра̑знӣ «різні, різноманітні» (тільки мн.) | сербохорватська |
| rôzny | словацька |
| rázen | словенська |
| разьíъ | старослов’янська |
| různý | чеська |
різночи́нець
запозичення з російської мови;
р. разночи́нец утворено з основ прикметника ра́зный «різний» та іменника чин «чин»;
бр. разначы́нец;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| разначы́нец | білоруська |
| разночи́нец «різний» | російська |
| чин «чин» | російська |
| ра́зный | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України