ПІД'ЮДЖУВАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ю́ди́ти «підбурювати»
псл. judіti;
споріднене з лит. jáudytis «пустувати, буяти», jaudà «спокуса, приваба», лтс. jaυ̃da «(душевна) сила, розум, задум», дінд. yodhаti «воює» і (з іншим ступенем кореневого вокалізму) лат. iubeō «наказую» (‹ «спонукаю до руху»), гр. (гомер.) ὑσμῑˊνη (‹ *i̯udh-s-) «боротьба»;
іє. *i̯oudh-/i̯ou̯ǝdh-;
для п. judzić припускається запозичення зі східнослов’янських мов (Sławski I 587);
бр. [ю́дзіць] «хитрувати, лукавити, зводити наклепи», п. [judzić] «підбурювати, спокушати; набридати», слц. [juzic] «наговорювати», болг. ю́дя «підманювати, спокушати», м. jуда «міфічна істота (персоніфікація вихору, урагану)», схв. jу̏дати се «поводитися роздратовано, нервово», слн. júdati «погано поводитися з кимось, знущатися з когось; лаяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
під'ю́джувати
«тс.»
ю́да
«злий дух, нечиста сила»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ю́дзіць «хитрувати, лукавити, зводити наклепи» | білоруська |
| ю́дя «підманювати, спокушати» | болгарська |
| ὑσμῑˊνη «боротьба» (гомер.)(‹ *i̯udh-s-) | грецька |
| yodhаti «воює» (з іншим ступенем кореневого вокалізму) | давньоіндійська |
| *i̯oudh-/i̯ou̯ǝdh- | індоєвропейська |
| iubeō «наказую» (‹ «спонукаю до руху») | латинська |
| jaυ̃da «(душевна) сила, розум, задум» | латиська |
| jáudytis «пустувати, буяти» | литовська |
| jуда «міфічна істота (персоніфікація вихору, урагану)» | македонська |
| judzić | польська |
| judzić «підбурювати, спокушати; набридати» | польська |
| judіti | праслов’янська |
| дати се «поводитися роздратовано, нервово» | сербохорватська |
| juzic «наговорювати» | словацька |
| júdati «погано поводитися з кимось, знущатися з когось; лаяти» | словенська |
| jaudà «спокуса, приваба» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України