ПРИ- — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. pri ‹ *prei;

споріднене з лит. priẽ «при, біля; до», [prỹ] «тс.», лтс. prie- у prieds «додача при торгівлі», прус. prei «до; при, біля», дінд. parē «на цьому, далі», гр. παραί «при», лат. prae «перед, попереду», ст. pri «тс.»;

іє. *par(ei) › *prei (походження кінцевого компонента -ei не зовсім ясне);

р. др. болг. м. схв. при, бр. пры, п. przy, ч. вл. při, слц. слн. pri, нл. pśi, полаб. prai-, стсл. при;

запозичення з російської мови;

р. пристя́жка «припряг» виникло з [пристёжка] «тс.» (під впливом стя́гивать «стягувати»), похідного від дієслова пристегну́ть «пристебнути; припрягти (коня)», утвореного за допомогою префікса при- «при-» від стега́ть «стьобати», спорідненого з укр. застегну́ти;

п. [przyściążka];

запозичення з російської мови;

р. [притво́р] «двері, віконниця; усе, що зачиняє отвори» утворено за допомогою префікса при- «при-» від основи твор-, що виникла внаслідок перерозподілу з псл. *ot(ъ)-vorъ (› о-tvorъ) «отвір», пов’язаного з *verti «зачиняти»;

запозичення з російської мови;

р. прихо́д «прихід, прибуття; прибуток; парафія» пов’язане з приходи́ть «приходити», утвореним за допомогою префікса при- «при-» від дієслова ходи́ть;

значення «парафія» розвинулося на основі значення «сходка для виборів церковного старости»;

бр. прыхо́д «прихід, прибуття; прибуток; парафія»;

стсл. причѧстиѥ «причастя; участь, причетність» пов’язане з дієсловом причѧстити сѧ «причаститися; взяти участь», утвореним за допомогою префікса при- «при-» від іменника чѧсть «частина», очевидно, як семантична калька сгр. μετάληψις «причастя; участь», пов’язаного з дієсловом μεταλαμβάνω «беру участь»;

запозичення зі старослов’янської мови;

р. болг. прича́стие «причастя; дієприкметник», бр. прыча́сць «причастя», др. причастие «причастя; приєднання; частка; спадщина; дієприкметник», м. причесна «причастя», причест, схв. при́чест «тс.»;

запозичення з російської мови;

р. причита́ть, ст. причитати «приєднувати; приєднувати слова до плачу, голосити» походить від др. причитати «причисляти; приєднувати; обговорювати», утвореного за допомогою префікса при- «при-» від дієслова чисти «рахувати; читати»;

запозичення зі старослов’янської мови;

стсл. пришьствиѥ є похідним від дієприкм. пришьдъ «той, що прийшов», утвореного за допомогою префікса при- «при-» від шьдъ, спорідненого з укр. ішо́в і пов’язаного з дієсловом ходити «ходити»;

р. болг. прише́ствие, бр. прышэ́сце, др. пришьствие, пришествие, м. пришествие;

іє. *i̯eu- «зв’язувати, з’єднувати»;

р. прию́т «тс.» походить від дієслова приюти́ть «дати притулок», утвореного за допомогою префікса при- «при-» від [юти́ть] «укривати, ховати», що зводиться до псл. *jǫtъ «дах», спорідненого з лтс. jùmts, jumta «тс.», jùmt «крити дах» (пор. також лтс. pa- jumte «приют, притулок»);

запозичення з російської мови;

болг. заст. прию́т (з р.);

запозичення з церковнослов’янської мови;

цсл. приѩтьнъ «прийнятний, приємний» є похідним від приѩтъ «прийнятний», пов’язаного з дієсловом приѩти «прийняти», утвореним за допомогою префікса при- «при-» від ѩти «узяти»;

р. прия́тный «приємний; (ст.) прийнятний», др. приятьныи «прийнятний; приємний», болг. прия́тен «приємний», м. приjатен, схв. при̏jа̄тан, слн. prijéten «тс.»;

результат видозміни незафіксованої форми *припутень «тс.», утвореної з прийменника при- та іменника путь;

пор. [припу́тник] «подорожник середній»;

бр. трыпу́тнік «подорожник», схв. [трипутац, тропутац], слн. trpôtec, [tripoteс] «тс.»;