ПРИСНЫЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
прісни́й «нинішній; той, що живе тепер»
псл. pris(ь)nъ ‹*pri-jьstьnъ, утворене за допомогою префікса pri- «при-» від кореня *es- «бути», наявного, зокрема, в укр. є;
менш вірогідні інші пояснення: виведення з *prī-sto- від stojati «стояти», букв. «який стоїть поруч» (Преобр. II 126), пов’язання з лат. prīscus «гідний» (Фасмер III 366), виведення з pri- та *is-, пов’язаного з istъ «справжній» (Machek ESJČ 494);
наявність і замість и зумовлена церковнослов’янським (книжним) впливом;
р. заст. при́сный «справжній; постійний, вічний», при́сные «близькі; прибічники», др. присьныи «постійний; близький, рідний; свій, власний; справжній; гідний; досконалий», болг. заст. при́сно «завжди», м. присен «близький, інтимний; щиросердий», схв. при̑снӣ «близький», стсл. приснъ «рідний, близький», присно «завжди»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прі́сно
«вічно, завжди»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
при́сно «завжди» | болгарська |
присьныи «постійний; близький, рідний; свій, власний; справжній; гідний; досконалий» | давньоруська |
prīscus «гідний» | латинська |
присен «близький, інтимний; щиросердий» | македонська |
pris(ь)nъ | праслов’янська |
при́сный «справжній; постійний, вічний» | російська |
при̑снӣ «близький» | сербохорватська |
приснъ «рідний, близький» | старослов’янська |
є | українська |
при́сные «близькі; прибічники» | українська |
присно «завжди» | українська |
pri- «при-» | ? |
*es- «бути» | ? |
stojati «стояти» | ? |
pri- | ? |
istъ «справжній» | ? |
при́сный «справжній; постійний, вічний» | ? |
при́сно «завжди» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України