ПО-ПОЛЬСЬКОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
поля́ки «народ, що становить основне населення Польщі»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. Polak «поляк» вважається скороченою формою слова псл. poljaninъ первісно «житель полів», давньої великопольської племінної назви, що зводиться до pole «поле, простір», псл. polje «тс.»;
р. болг. поля́к, бр. паля́к, ч. Polák, слц. Poliak, вл. нл. Polak, м. По́лjак, схв. По̀ља̄к, слн. Polják «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не підлеглі
по-по́льськи
по-по́льському
по́лька
по́лька
по́льськість
«тс.»
По́льща
польща́к
(так на Херсонщині звали селянина з Поділля або Київщини Г; (іст.)
польщи́зна
«тс.; польська народність»
польщина́
«усе польське; польська мова»
по́льщити
«тс.»
польщі́ти
по́ля́к
поля́чити
«полонізувати»
поля́чка
які в
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паля́к | білоруська |
| поля́к | болгарська |
| Polak | верхньолужицька |
| По́лjак | македонська |
| Polak | нижньолужицька |
| Polak «поляк» | польська |
| poljaninъ «житель полів» | праслов’янська |
| pole «поле, простір» | праслов’янська |
| polje «тс.» | праслов’янська |
| поля́к | російська |
| По̀ља̄к | сербохорватська |
| Poliak | словацька |
| Polják «тс.» | словенська |
| Polák | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України